Власний досвід«Цікавилася тактичною медициною з 2014 року». Я працюю інструкторкою з такмеду

Не так часто в публічному просторі говорять про роботу інструкторів із тактичної медицини, проте вони важливі для військовослужбовців. В умовах обмежених ресурсів на фронті такі спеціалісти вчать, як розпізнавати різноманітні травми, захворювання й реагувати на них, надаючи своєчасну допомогу своїм побратимам і посестрам.

Ми поговорили з інструкторкою з тактичної медицини Катериною Ковалевською про її роботу, чим тактична медицина відрізняється від звичних медичних навичок, необхідних у цивільному житті, і хто може стати інструктором з такмеду. 

Текст: Ольга Дуденко 

Катерина Ковалевська 

інструкторка з тактичної медицини, засновниця ГО «Коти-Рятівники»

На полі бою завжди наявні певні чинники, яких немає у цивільному житті, як-то ворожий вогонь і тактична ситуація

У квітні 2022 року я уклала контракт добровольця територіальної оборони, мене відправили на вишкіл. Там фельдшер швидкої допомоги проводив курс із тактичної медицини, адже спеціалістів у цій галузі на той час було дуже мало. Пройшовши цей курс, я зрозуміла, що ті знання та досвід, якими з нами ділився лікар із цивільного життя, не можуть застосовуватися на полі бою. Тактична медицина – це поєднання домедичної допомоги й тактики.

Тактична медицина – це домедична допомога, обсяг якої є обмеженим. Її надають на полі бою, вона має три основні цілі: допомогти пораненому, запобігти додатковим пораненням інших бійців і виконати бойове завдання. Водночас обсяг такої допомоги обмежується знаннями та вміннями того, хто надає таку допомогу, наявними на полі бою засобами надання такої допомоги та тривалим періодом часу, який минає від поранення до моменту доставлення пораненого до професійних медиків чи медичної установи. 

На полі бою завжди наявні певні чинники, яких немає у цивільному житті, як-то ворожий вогонь і тактична ситуація. Серед навичок тактичної медицини, які можуть знадобитися під час надання допомоги в бойових умовах, є, наприклад, навичка постановки назофарингіального повітроводу, внутрішньовенного катетера, навичка голкової декомпресії. У звичайному житті такі маніпуляції можуть виконуватися тільки медичним персоналом. 

Натомість на полі бою може виникнути ситуація, за якої такі маніпуляції буде проводити людина без медичної освіти, яка пройшла курс тактичної медицини відповідного рівня підготовки. А ось уміння проводити серцево-легеневу реанімацію в бойових умовах не буде потрібним, хоча у звичайному житті саме СЛР – одна з базових навичок, якими має володіти кожен, оскільки раптова зупинка серця може статися з тими, хто поруч.

На полі бою поруч із пораненим буде побратим чи посестра, які, найімовірніше, не матимуть медичної освіти. Засоби для надання такої допомоги будуть дуже обмеженими, а тактична обстановка такою, що потребуватиме додаткових навичок. Ось чому цивільні інструктори з домедичної допомоги, лікарі невідкладних станів часто не можуть навчити військових саме тактичної медицини. 

Якщо ж говорити про навички, якими мають володіти всі, – це, безсумнівно, навички зупинки кровотечі в постраждалого.

Навичка, якою мають володіти всі, – це зупинка кровотечі в постраждалого

Оскільки я цікавилася тактичною медициною з 2014 року, то вже мала певні напрацювання та знання саме в такмеді. Тож вирішила долучитися до групи інструкторів із тактичної медицини в Центрі професійної підготовки сил муніципальної безпеки КМДА. 

Паралельно з роботою в центрі я продовжувала розвиватися: пройшла курси бійця-рятувальника, курси для бойових медиків, курс базової підтримки життя й інструкторський курс. Загалом навчання й самовдосконалення – це постійний процес, адже протоколи, за якими надається домедична допомога, теж змінюються. Так само змінюють підходи до викладання, посилюють вимоги до рівня інформації, яку ми надаємо курсантам.

Ти також можеш виконувати бойові завдання та брати участь у наданні домедичної допомоги безпосередньо на полі бою

Тактична медицина в цивільному житті та на фронті

Тактичну медицину можуть викладати як цивільні, так і військові. Якщо ти пройшов відповідні курси й маєш сертифікат, який підтверджує твій рівень знань, умінь і навичок, зокрема й щодо викладання, то можеш викладати курс як у цивільному житті, наприклад, для рекрутів, так і для військових. Інструктори можуть запросити працювати до навчальних, тренінгових центрів, на місце перебування відповідного підрозділу, бійців якого потрібно підготувати для виконання бойових завдань.  

Якщо ти військовий, то можеш обіймати посаду санітарного інструктора. Тоді навчання особового складу буде тільки одним із напрямів твої діяльності. Ти також можеш виконувати бойові завдання та брати участь у наданні домедичної допомоги безпосередньо на полі бою, у польових умовах, на евакуаційному транспорті чи навіть у стабілізаційному центрі. 

Завдання інструкторів із тактичної медицини

Моє завдання – донести до курсантів максимально зрозумілою мовою ті рекомендації, які допоможуть зберегти життя пораненого до його передачі професійним медикам; навчити їх правильного виконання маніпуляцій, які вони можуть і повинні зробити у випадку, якщо хтось отримав поранення; відпрацювати з ними навички, якими вони мають володіти, до автоматизму, щоб у випадку, коли щось станеться й мозок відмовиться думати, працювала м’язова пам’ять.

Протокол надання допомоги є чітким, зрозумілим, він має однаково виконуватися кожним бійцем

Увесь алгоритм надання допомоги постраждалому має бути відпрацьований до автоматизму: це зупинка масивних кровотеч турнікетом, тампонадою з тиснучою пов’язкою, прямим і непрямим тиском на рану; відновлення прохідності дихальних шляхів; повна перевірка основних систем життєдіяльності; уміння правильно накладати пов’язки та шини. Сюди також належать правила, яких мають дотримуватися бійці, котрі мають намір винести постраждалого з-під вогню в більш безпечні умови.

Гарних інструкторів із тактичної медицини завжди мало. Зараз зʼявляється чимало самопризначених інструкторів, які десь у когось щось слухали на цю тему й вирішили, що вони теж можуть викладати тактичну медицину. Це боляче, адже більшість із них справді харизматичні особистості, яких цікаво слухати й за якими цікаво спостерігати. Вони придумують ефектні тренінги: з полігонами, зброєю, макетами поранень і заплутаними навчальними сценаріями. Але їм банально не вистачає знань. Тому часто трапляються курсанти, яких доводиться перенавчати після таких горе-інструкторів. Протокол надання допомоги є чітким, зрозумілим, він має однаково виконуватися кожним бійцем, навіть якщо це боєць іноземного легіону. 

Перш ніж надавати допомогу комусь, потрібно подбати про власну безпеку

Навички з медицини для цивільних осіб

Навички тактичної медицини – навички, потрібні в бойових умовах. Тому цивільним вони ні до чого. Виняток становлять ті особи, які планують мобілізуватися чи укласти контракт і служити в Збройних сил України. 

Цивільним же потрібно знати основи надання домедичної допомоги. І якщо військових ми вчимо тактичної медицини з урахуванням протоколу ТССС, то цивільним варто звернути увагу на Наказ МОЗ № 441, яким затверджено порядки надання домедичної допомоги цивільними особами в невідкладних станах. 

Якщо ти не плануєш бути дотичним до роботи військовослужбовців, краще пройти курси для цивільних, як-от курс із базової підтримки життя (BLS), курс із зупинки кровотеч (Stop the bleed) або будь-які авторські курси від сертифікованих інструкторів саме для цивільних осіб. Є певні маніпуляції, техніка виконання яких є однаковою для всіх, тому, якщо цивільна особа відвідає курс із тактичної медицини, вона зможе взяти для себе багато корисного. Але для реального використання в цивільному житті така інформація не є необхідною.

Цивільна особа має 

- уміти розпізнати масивну (критичну) кровотечу та вчасно її зупинити; 

- розуміти, що робити, а чого не робити, якщо вона стала свідком ДТП; 

- знати, як поводитися, якщо поруч є особа з ознаками вдавлення, інфаркту чи інсульту; 

- знати, як правильно викликати швидку та чим займатися протягом часу очікування. 

Крім того, потрібно не забувати про те, що перш ніж надавати допомогу комусь, потрібно подбати про власну безпеку.