Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Власний досвід«Що б ти зробила, якщо дізналася, що я не твоя мама?» Це жінки, яких удочерили

«Що б ти зробила, якщо дізналася, що я не твоя мама?» Це жінки, яких удочерили — Власний досвід на Wonderzine

І коментар юристки про те, як усиновити дитину

У 2020 році в Україні всиновили 2047 дітей. Вони отримали сім’ю, де про них піклуються, і змогу відчути тепло й любов. Можливо, колись вони дізнаються про це й будуть вдячні названим батькам. Або захочуть розшукати біологічних.

Ми поговорили з жінками, яких удочерили, про те, як вони поставилися до цієї новини, чи змінилися стосунки з їхніми батьками, і дізналися, з якою реакцією оточення вони стикнулися.

А також запитали в юристки Катерини Лисечко, як проходить процедура всиновлення в Україні.

Даша

20 років

Мої біологічні батьки були наркозалежними, і мене вдочерили далекі родичі. Я була зовсім маленькою. Розповіли мені років у 12, коли я почала ставити питання щодо мого по батькові: «Чого тата звати так, а моє по батькові інше?»

Я зовсім не відчувала різниці в ставленні до мене й брата, тому здивувалася, що я не рідна. Мені хотілося дізнатися, що з моїми рідними батьками та що зі мною не так, що вони мене покинули. Коли дізналася, у мене відразу з’явилося відчуття вдячності та боргу: я повинна зробити все, щоб названі батьки не розчарувались у мені й не пожалкували, що мене вдочерили. Ось це почуття боргу по життю стримує мене в якихось бажаннях чи мріях: я роблю все так, як хочуть мої батьки, незважаючи на власні потреби. Я боюся зробити якісь жахливі життєві помилки, хоча в нас прекрасні взаємини. Буває під час наших сварок із мамою вона каже щось типу «навіщо ми тебе забрали», «ми тобі все, а ти так із нами», але іноді перепрошує.

Мені хотілося дізнатися, що з моїми рідними батьками та що зі мною не так, що вони мене покинули


Уперше погане ставлення від інших я відчула в університеті, коли навпроти мого прізвища було вказано «квота». Хоч мій конкурсний бал був достатньо високий і я могла пройти на бюджет без пільг, одногрупники почали акцентувати на цьому. А на першому курсі університету одна викладачка сказала: «Сиріт беруть на бюджет за квотою, а хтось взагалі з вас бачив дуже розумних сиріт?» Це те, що дуже в’їлося в пам’ять, а так більш нічого подібного не було. Єдине: всім, абсолютно всім цікаво, що трапилося з рідними батьками. Усі чекають неймовірну та заплутану історію про сироту.

У моєму близькому оточенні можуть пожартувати про те, що я названа, але це більш іронія, сарказм, який я нормально сприймаю. На мене більше впливають жарти, що пов’язані з моїми біологічними батьками та їхньою залежністю. Іноді мене тролить брат, що він рідний, а я – ні. Я це нормально сприймаю, але коли мій емоційний стан нестабільний, починаю думати про це.

Катерина Лисечко

юристка, адвокатка


Хто може всиновити дитину?

  • дієздатна особа віком не молодше 21 року (за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини);
  • особа, що старша за дитину не менше як на 15 років. Водночас різниця у віці між усиновлювачем і дитиною не може бути більше 45 років. У разі усиновлення повнолітнього різниця у віці не може бути меншою ніж 18 років;
  • громадяни України й іноземці, для них передбачений особливий порядок усиновлення, який більш тривалий і складний.

Діти віком до 5-ти років, а також ті, які знаходяться менше одного року на обліку в Міністерстві соціальної політики України, не можуть бути всиновлені іноземцями. Не дотримуватися цих обмежень можна в разі захворювання дитини, яке входить до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров’я.

Кількість дітей, яку може всиновити одна особа, не обмежується.

Як усиновити дитину, у якої є батьки чи над якою встановлено опіку та піклування?

Як правило, усиновлюють дітей, у яких немає батьків. Але досить часто усиновлюється дитина, у якої є мама чи тато або обидва батьки, але проживання з ними через певні обставини неможливе. У таких випадках усиновлення дитини здійснюється за згодою її батьків, яка має бути безумовною й може надаватися тільки після досягнення дитиною двомісячного віку.

Законодавство передбачає неприпустимість платного характеру усиновлення. Тому будь-яка оплата, що сприяє усиновленню, посередництво або ж плата батькам вважаються недозволеними, а такі домовленості визнаються недійсними.

Під час ухвалення рішення про усиновлення дитини за згодою одного з батьків або обох слід пам’ятати, що законодавство надає право відкликати згоду на усиновлення до винесення судом рішення.

Навіть за наявності в дитини батьків можливо домогтися всиновлення без їхньої згоди. Для цього в судовому порядку необхідно довести, що батьки не проживають з дитиною понад 6 місяців без поважних причин, не проявляють до неї батьківської турботи та піклування, не виховують і не утримують її.

У разі, якщо над дитиною, яку хочуть усиновити, встановлено опіку, необхідно отримати згоду опікуна. Якщо опікун із якихось причин не бажає давати дозвіл на усиновлення, його можна отримати через органи опіки.

Якщо дитина за станом здоров’я перебуває в лікарні або ж проживає в інтернаті, дозвіл на усиновлення видає та установа, у якій знаходиться дитина. Якщо ж не вдається отримати згоду, усиновлення так само можливо здійснити в судовому порядку, якщо суд вважатиме, що це відповідає інтересам дитини.

Хто не може всиновити дитину?

  • одностатеві пари;
  • люди, у яких уже був досвід усиновлення, але через їхню провину його скасували або визнали недійсним. Або ж у минулому вони були позбавлені батьківських прав, що так і не були відновлені;
  • люди, які ведуть нездоровий спосіб життя (зловживають алкоголем і наркотиками), перебувають на обліку в наркологічному диспансері;
  • люди, які не мають постійного місця проживання та доходів;
  • люди з кримінальним минулим, у яких є непогашена судимість;
  • особи без громадянства;
  • люди, які потребують постійного догляду, знаходяться на обліку або на лікуванні в психоневрологічному диспансері;
  • особи, що страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України (туберкульоз, ВІЛ, шизофренія, онкологічні захворювання четвертої стадії й інші);
  • обмежені в дієздатності або визнані недієздатними.

Ніна

24 роки

Мене вдочерили в 9 місяців. На жаль, я дізналася про це в дуже важкий час для моєї сім’ї. Батьки були за крок до розлучення й мамина подруга просто кинула фразу: «Звичайно, ти ж не рідна! Ти непотрібна». На той момент я була у восьмому класі й узагалі пропустила ці слова повз себе. Уже через декілька днів мама повернулася до цієї ситуації та розповіла, що мене взяли з дитячого будинку.

Коли слухала це все, я згадала, як у віці 6–7 років мама запитувала мене: «Ніно, а що б ти зробила, якщо дізналася, що я не твоя мама?» У моїй дитячій голові виникла паралель: я світленька, отже, моя мама – Глюкоза (у той час кліпи співачки були всюди), але більше нічого. Я забула про цю розмову, а мама більше не поверталася до цього.

У моїй дитячій голові виникла паралель: я світленька, отже, моя мама – Глюкоза


Що я відчувала? Напевно, не до кінця все усвідомлювала. Хоча стало ясно, чому я несхожа на своїх батьків та рідних. Були образа й багато питань до біологічних батьків, хоча бажання знайти їх не виникало (моя мама була непроти допомогти відшукати їх). Десь випадково зустрітись і просто з боку подивитися на них – так, а от цілеспрямовано шукати. Для чого? У мене є батьки.

Якогось поганого ставлення від інших людей не було, я просто завжди була закритою, а батьки намагалися мені дати все найкраще. Про те, що мене вдочерили, знали тільки близькі друзі, для них це було, з одного боку, дивно, а з іншого, вони теж не могли повірити. Я одна в сім’ї, хоча мама дуже хотіла всиновити хлопчика (на той момент я ще не знала про себе).

Як проходить процедура усиновлення в Україні?

Усиновлення – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні взаємини між батьками й дитиною і який полягає в передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої.

Усиновити можна дитини-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, у якої відсутній юридичний зв’язок із батьками. Видається документ, який підтверджує, що батьки втратили свої права.

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть звернутися з письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем проживання, щоб стати на облік кандидатів у всиновлювачі. До заяви додається перелік документів, які можна знайти в інтернеті.

Крім того, усиновлювачам важливо встановити контакт із дитиною, оскільки всиновлення можливо виключно в разі згоди обох сторін. Після того, як усі процедури пройдені та з дитиною є контакт, матеріали справи передають до суду для встановлення факту всиновлення, а потім видається нове свідоцтво про народження.

Чи може дитина отримати інформацію щодо свого всиновлення?

Усиновлювач і дитина, яку всиновлюють, мають права на таємницю всиновлення. Після досягнення 14 років дитина може отримати інформацію щодо цього.

Усиновлювач може приховувати цей факт від дитини (якщо розкриття таємниці може завдати шкоди її інтересам) і вимагати нерозголошення цієї інформації від осіб, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

Чи можна змінити ПІБ і дату народження дитини після всиновлення?

За окремим клопотанням заявника суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати й місця народження всиновленої дитини. Однак дата народження може бути змінена не більш, як на шість місяців.

Чи контролюють життя сім’ї після всиновлення служби опіки?

Нагляд за умовами проживання та виховання всиновлених дітей здійснюють служби у справах дітей до досягнення ними 18 років.

Протягом перших трьох років усиновлення щороку перевіряють умови проживання та виховання дитини, а надалі – що три роки. За результатами перевірки складають звіт, у якому зазначаються відомості про стан здоров’я, фізичний і розумовий розвиток дитини, стосунки в родині.

Нагляд за дотриманням прав дітей, усиновлених іноземними громадянами й українцями, які проживають за межами України, здійснюють консульські установи та дипломатичні представництва України за дорученням МЗС до досягнення дітьми 18 років.

Наталія

31 рік

Мене вдочерили в ранньому дитинстві: мені було 10 місяців. Батьки розповіли, коли мені був 21 рік, хоча я про це здогадувалася років із 10. Але радше я попросила, щоб мені сказали. Я неодноразово намагалася підняти цю тему, та все якось не виходило на фінішну пряму.

Я відчувала, що мене вдочерили. Не знаю, як конкретно пояснити, це якесь відчуття відірваності та пустоти. Я не дуже тиснула на них, не ставила конкретні питання, бо була дитиною й самій було ніяково від такої думки. Я запитала, чи можемо ми відверто поговорити про питання мого народження та мого відчуття, що супроводжує мене все життя.

Мені показали моє свідоцтво про удочеріння. Батьки пояснили, що вони не могли мати дітей і ніякі процедури не допомагали, тому вони дійшли до думки про названу дитину. З одного боку, це стало полегшенням, а з іншого, виникло багато питань у голові. Було цікаво, чому мене залишили після народження в будинку малюків, хто я за національністю, звідки моє коріння. Частково отримала відповіді на ці питання та стала більше розуміти себе й деякі свої вподобання.

Мені стало зрозуміло, чому для мене є магнетичними мечеті та чому я полюбляю культуру сходу, чому їжа зі спеціями набагато смачніша, ніж без.

Мені здається, якщо більше говорити про процес усиновлення, то люди сприйматимуть його з розумінням


Біологічних батьків не можливо знайти, оскільки я народилася в Санкт-Петербурзі й там таємниця удочеріння оберігається законом. Та і я не хотіла би з ними побачитися, лише дізнатися про національну приналежність, країну, з якої походжу.

Я не тримаю на біологічних батьків зла, та й питань до них у мене немає. У мене є мої батьки, і вони найкращі, а в тих людей своє життя. Ставлення до них після зізнання змінилося на краще. Із часом зрозуміла, що вони для мене зробили і яку внутрішню силу потрібно мати, щоб наважитися на цей крок.

Ніколи не стикалася з поганим ставлення оточення щодо того, що я названа дитина. А в дорослому житті, коли комусь розповідаю, усі дивуються тому, що я так спокійно до цього ставлюся і це не є проблемою для мене. А також інших часто дивує те, що мої батьки ухвалили таке рішення. Мені здається, якщо більше говорити про процес усиновлення, то люди сприйматимуть його з розумінням.

Текст: Катерина Янченко

Розповісти друзям
1 коментарпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.