КолонкаСім міфів про антидепресанти. Блог Віолетти Лійки
«Антидепресанти зроблять з тебе не «овоча», а ще того «фрукта»
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Тема антидепресантів досі стигматизована, адже якщо ви вживаєте антидепресанти, то відповідно лікуєтеся від депресії. Проте для декого хворіти на депресію звучить як вигадка. Якщо у вас, наприклад, захворювання серця, гастрит, отит, то це викликає абсолютне розуміння з боку оточення, родичів, колег, друзів, найімовірніше ви отримаєте співчуття й навіть пораду щодо методів лікування чи контакти гарного спеціаліста.
Але якщо ви скажете, що вам не приносять радість ваше життя, оточення, звичні повсякденні ритуали, ви постійно відчуваєте журбу, від цього погано спите й утратили апетит, то це викликає подив і навіть роздратування. Нерідко можна почути питання: «Може, тобі нічим зайнятися, може, у тебе занадто багато вільного часу?»
Зараз, коли наше життя максимально ускладнилося через війну, така байдужість до питань психічного здоровʼя стає ще боліснішою. З іншого боку, ми почали більше говорити про проблему депресії, про психічні розлади, важливість обізнаності щодо ментального здоровʼя. Та все ж засудження й таврування депресії як «вигадки ледарів» усе ще лишається.
Коли ми не до кінця розуміємо походження й перебіг станів, які лікуються за допомогою антидепресантів, то такі ліки неминуче будуть оповиті міфами й упередженнями. Ось деякі з найпоширеніших:
Міф перший
«Якщо почнете вживати антидепресанти, ви з них «не злізете».
Або вам буде дуже важко з них «злізти». Упевнена, таке формулювання відгукнеться багатьом, ми його неодноразово чули. Правда ж у тому, що нам не потрібно буде злазити з антидепресантів, оскільки це не наркотичні засоби, вони не мають у своєму складі опіатів чи інших наркотичних речовин, які провокують звикання. Відповідно, там немає з чого «злазити». Сучасні препарати, які зараз широко застосовуються під час лікування депресивних чи тривожних станів побудовані за принципом зворотного захоплення серотоніну й не викликають жодних залежностей. Задля експерименту можна спробувати пропустити один прийом ліків і переконатися в тому, що ніяких «ломок» не буде. Звісно, не пропускати прийом ліків і вживати їх приблизно в один і той самий час дуже важливо, тому лікарі радять пацієнтам ставити собі холдер із таблетками в тому місці, де вони завжди будуть перед очима.
Міф другий
«Ці таблетки зроблять з мене «овоча»
Буває так, що антидепресанти призначені не тільки за депресії, тривожних розладів чи за панічних атак. Іноді їх призначають для лікування деяких видів головного болю, болю в спині, певних видів полінейропатій, які виникають після хіміотерапії, під час цукрового діабету, захворювань шлунково-кишкового тракту, травної системи або ендокринних захворювань. Деколи можуть бути негативні симптоми, коли функція органа або системи не порушена, а людині однаково погано. У такому разі, коли симптоматична медицина не може з цим упоратися, ми можемо призначити пацієнту антидепресанти. Таку практику лікарі називають off-label, вона прописана в протоколах лікування. І здебільшого за такої симптоматики антидепресанти прекрасно справляються зі своєю задачею – і людина дійсно починає жити своїм повноцінним життям. Адже основним глобальним наслідком курації будь-якого захворювання й стану має бути поліпшення якості життя пацієнта.Тож, якщо людина страждала на депресію, тривогу, іпохондрію чи болі, то антидепресанти, які позбавляють її страждань, точно не зроблять з неї ніякого не «овоча», а ще того свіженького «фрукта», у людини зʼявиться інтерес і смак до життя.
Міф третій
«Будуть страшні незворотні побічні реакції»
Наступне твердження про те, що будуть страшні побічні реакції й вони залишаться назавжди. Побічні реакції можуть бути, і вони є нормою, яка прописана в інструкції до препарату. Лікар, який приписує препарати, не тільки антидепресанти, навіть препарати від розладів шлунку, має про них попередити й описати можливий сценарій побічних реакцій, який може трапитися.
Із можливих побічних реакцій під час вживання антидепресантів найчастіше може бути сонливість, пригніченість, бажання за будь-якої можливості поспати. Або ж, навпаки, розторможеність нервової системи, підвищена активність. Може виникати відчуття нудоти.
Але варто памʼятати, що людський організм вельми адаптивний і за тривалого вживання препаратів побічні реакції мають зникнути максимум за три тижні. Якщо побічні реакції не минули в зазначений термін, то рекомендовано звернутися до лікаря, який призначив препарат, і підібрати або інше дозування, або інший препарат, адже буває таке, що конкретному пацієнтові з певних причин не підходить саме цей препарат. Це не означає, що лікар не розуміється на темі й погано підібрав лікування, а просто може вказувати на індивідуальну реакцію організму пацієнта, яку спрогнозувати навіть за аналізом крові й обстеженням перед початком вживання ліків буває неможливо. Це нормально, що один і той самий препарат може підходити більшості, але комусь абсолютно не підійти. Саме тому ми можемо підбирати «саме той» препарат уже в процесі лікування, і це ок.
Сучасні препарати побудовані за принципом зворотного захоплення серотоніну й не викликають залежностей
Міф четвертий
«Якщо ви вживаєте антидепресанти, то ви не функціональні»
Побічні реакції можуть бути, і вони є нормою, яка прописана в інструкції до препарату
Існує думка, що якщо людина вживає антидепресанти, то вона не може сісти за кермо, випити жодної краплі алкоголю, має бути в присутності тих, хто може за нею прослідкувати.
Це міф, адже антидепресанти зазвичай вживаються вранці, і, якщо в них немає такої конкретної мети, то вони не викликають сонливості, яка б заважала виконувати звичні справи. Якщо людина не вживає антидепресанти, які націлені на поліпшення якості сну й спеціально не викликають сонливість, вона може вільно сідати за кермо й виконувати свої звичні справи, щодо цього немає жодних обмежень. Щодо алкоголю, якщо хочеться, можна випити келих вина. І тут вже варто памʼятати, на антидепресантах ви чи ні, після того, як випили, сідати за кермо не можна. Загалом не варто зловживати алкогольними напоями.
Також людина, яка вживає антидепресанти, абсолютно не потребує цілодобового нагляду. Вона може й має вести повноцінне, звичне для неї життя. Після 1,5–2 місяців вживання антидепресантів, коли вже набирається так звана терапевтична доза й настає бажаний ефект від вживання ліків, самопочуття має поліпшитися. Якщо, наприклад, був страх опинитися наодинці в незнайомому чи людному місці без супроводу інших, то такі побоювання можуть минати, і людина може почувати себе більш вільно й упевнено й не потребувати сторонньої підтримки чи нагляду.
Міф п’ятий
На антидепресантах набирають вагу й зникає сексуальне бажання
Є такі антидепресанти, які дійсно підвищують апетит. Якщо людина страждала на якийсь тяжкий тривожний розлад, депресію, водночас у неї був відсутній апетит і вона нічого не їла, то після настання ефекту від дії антидепресантів апетит підвищується, їжа знову стає смачною й цікавою. Як результат, може бути набір маси тіла.
Але тут важливо памʼятати: якщо витрачати спожиту кількість калорій, то маса тіла не набиратиметься. Збільшення маси тіла ми отримуємо від надлишкового надходження кілокалорій і від того, що не встигаємо їх витратити. Антидепресанти можуть відновлювати бажання споживати смачну їжу у великих обʼємах, але тільки тому що це є ефектом умовного одужання від тих чи тих розладів.
Зараз їжа дуже доступна, калорійна, вуглеводна і жирна, і якщо ми не маємо самоконтролю, не навчились розуміти, коли ми ситі і не маємо достатньо фізичної активності, то не варто повʼязувати набір маси тіла лише з прийомом ліків.
Суттєве поліпшення стану пацієнта настає тільки на 4–5 місяці лікування
Щодо сексуальної функції і лібідо, дійсно ми можемо спостерігати на деяких препаратах у деяких людей їх зниження. Проте зазвичай це відбувається на перших місяцях прийому. Хочу зауважити, якщо людина знаходиться в стані депресії чи психічних розладів, то важко повірити в те, що вона насичена сексуальною енергією і хоче сексу в такому стані. Тож, це точно не привід уникати лікування, а якщо такі побічні реакції трапляються, то варто звертатись до лікаря, який призначив препарат для корекції або зміни діючої речовини і пошуку максимально ефективного рішення.
Міф шостий
«Не можна вагітніти, якщо один із партнерів на антидепресантах»
Існують такі побоювання, що якщо жінка, яка вживає антидепресанти, завагітніє, або чоловік, який лікується препаратами, запліднить жінку, то буде щось страшне з плодом.
Якщо жінка знаходиться в такому стані, у якому вона потребує вживання антидепресантів, то навіть під час вагітності разом із психіатром підбирається лояльний препарат, який добре співпрацює з вагітністю, не впливає негативно на майбутню дитину й не несе критичних ризиків для здоровʼя матері й плоду. Головне підібрати з лікарем препарат з відповідною дієвою речовиною й дозуванням. Тому, звісно, тут не потрібно робити переривання вагітності, якщо вагітність бажана й настала в момент, коли хтось із партнерів проходить лікування антидепресантами. Якщо ж настала вагітність і препарат більше не потрібен, бо людина одужала, то препарат скасовується за схемою, прописаною лікарем.
Міф сьомий
«Не можна займатися спортом, робити бʼюті-процедури»
Це все абсолютні міфи. Займатися спортом можна. Якщо людині хочеться й немає інших індивідуальних протипоказань для проведення процедур догляду, апаратних чи інʼєкційних косметологічних процедур, то це також можна робити.
Що варто памʼятати
Вживання антидепресантів – це не курс. Часто чую від пацієнтів: «Я пропив курс місяць, мені стало трошки ліпше/гірше, і потім я вирішив кинути, бо скільки можна?»
Так от, так робити категорично не можна, і на цьому має наголосити лікар, який призначає вам ці препарати. Для ефективного лікування ми призначаємо ліки приблизно від 6 місяців, і це мінімальний термін. Адже суттєве поліпшення стану пацієнта настає тільки на 4–5 місяці лікування, на шостому людина почуває себе стабільно нормально, і в цей момент робити різке скасування препарату вкрай погано. Наш мозок має закріпити ефект, щоб надалі самостійно справлятися зі своїм станом, бо якщо це депресія й вона лікується вперше з правильним препаратом, з відповідною дозою й тривалістю, то шанс рецидиву такої депресії значно знижується.
Але якщо це другий, третій епізод депресії, бо перший не був пролікований, а другий був пролікований антидепресантом із замалою дозою й не за такою тривалістю як потрібно, то шанс рецидиву такої депресії величезний. Мало того, що вона повернеться, вона повернеться ще з більшою силою, ніж була попередня. Під час призначення лікування ми відштовхуємося від тяжкості стану або якщо людина в анамнезі мала декілька епізодів депресії й можемо призначати препарати на дуже тривалий термін, навіть на 3 роки, і це абсолютно нормально.
Для людей, які не люблять довго робити щось системно, це може потребувати великих зусиль. Також може налякати нова стаття витрат, адже ліки такої категорії пацієнти купують самостійно. Але це передусім для себе, свого здоровʼя й поліпшення загальної якості життя. Також варто памʼятати, що чарівних пігулок не буває. Якщо людина страждає на тривожний розлад чи депресію, то потрібно звернутися до психотерапевта. Дієві ліки – це класно, але наші думки завжди з нами.
Редакторка: Олександра Мельник
Коментарі
Підписатись