ЖиттяПодатки й сексуальна свобода. Як ми спростили обговорення легалізації порно й чому це шкідливо?

Не всі жінки добровільно беруть участь у порно

Є жінки, які люблять секс і відчувають себе вільними у своїй сексуальності, коли знімають порно. Наприклад, австралійська порноакторка Анджела Вайт каже, що вона мріяла стати порноакторкою ще з часів, коли вперше побачила порно. Вона не соромиться своєї роботи, називає себе феміністкою й навіть закінчила університет з відзнакою за спеціальністю «Гендерні студії». Вона наголошує, що має повну незалежність в індустрії й сама обирає, у чому і як брати участь.

Проте незавжди жінки потрапляють у порноіндустрію з власного бажання. Такі випадки різняться від маніпуляцій до торгівлі людьми. Деякі жінки опиняються в індустрії через бідність або психологічні проблеми через аб’юз, який вони пережили в дитинстві.

Яскравим прикладом недобровільної участі є американський сайт GirlsDoPorn, який спеціалізувався на аматорських відео, так званих кастингів на дивані. За вісім років свого існування вони набрали понад 677 мільйонів переглядів, деякі з відео передивилися понад 40 мільйонів разів, це був 20-й найпопулярніший канал на Pornhub.

Як виявилося, жінки, здебільшого студентки, які шукали підробіток, продивлялися модельну роботу на сайтах і бачили оголошення звичайної зйомки в купальниках. Коли вони відгукувалися, то їм телефонував чоловік і розповідав про приватну зйомку порно. Він пропонував високу зарплату й обіцяв, що відео ніколи не попадуть в інтернет, їх продаватимуть лише як DVD приватним колекціонерам поза межами США. Він також давав контакти жінок, які нібито працювали з ними раніше, щоб дівчата могли поспілкуватися й дізнатися про їхній досвід. Насправді цим жінкам платили, щоб вони рекрутили інших. Коли дівчата приїжджали на місце зйомки, то їм давали наркотики й алкоголь, а на прочитання товстих контрактів давали не більше 5 хвилин. Проте там було прописано, що жінки погоджуються на все, що буде відбуватися далі.

Обіцяні 30-хвилинні зйомки тривали до шести годин, а за місяць відео опинялося в інтернеті. Їх бачили всі знайомі, від жінок відмовлялися батьки й роботодавці. «Це було жахливо, я не побажала б такого своєму найгіршому ворогові», – розповідає одна з постраждалих.

На власників сайту подали в суд за сексуальну експлуатацію, примус і шахрайство. Сайт закрили, Pornhub видалив канал, але відео досі можна знайти в інтернеті. Порнографія в США легалізована.

Сайт Pornhub узагалі часто критикують за розміщення відео справжніх зґвалтувань, жертв викрадення й прихованої зйомки. У Флориді, наприклад, 16-річну дівчину, яка вважалася зниклою рік, мама знайшла по 58 порнографічних відео з нею, розміщених на різних сайтах.

«Якщо якісь жінки говорять, що їм щось подобається, це не означає, що їхнім уподобанням треба надати пріоритет перед іншими жінками, які потерпають, страждають від ситуації. З правом жінок робити зі своїм тілом що завгодно ніхто не сперечається, але ним дуже часто прикривають ефір, коли насправді йдеться про право споживати їхній контент», – наголошує Олена Зайцева, юристка Центру «Розвиток демократії» та співзасновниця освітньої групи «Резистанта».

Зображення на відео неповнолітніх

Це не поодинокі випадки, коли на порнографічних відео зображені неповнолітні жінки. Наразі 14 жінок, які позиваються на Pornhub, кажуть, що їм не було по 18, коли їхні відео зняли й завантажили на сайт. Одній з них було 13 років, і це були відео, які її змусив зробити тодішній хлопець. Відео пробуло на сайті ще декілька тижнів після того, як вона попросила їх прибрати, за цей час його завантажили й декілька разів перезалили на сайт, і вона мусила подавати скаргу й чекати її розгляду для кожної з копій.

Популярна мережа OnlyFans також зіткнулася з проблемою розміщення контенту з неповнолітніми. Дівчата використовують несправжні й чужі документи, щоб пройти верифікацію, і продають свої фото й відео на платформі. BBC News виявили такі випадки в США та Великій Британії. Дівчата роблять це здебільшого заради великого заробітку, деякі з них є постраждалими від попереднього сексуального насилля або мають психологічні проблеми. Також на OnlyFans уже з’являються відео дітей, які вважалися зниклими, і дівчат, чиї фото завантажили на сайт без їхнього дозволу.

На жаль, на такий контент є не тільки пропозиція, а й запит. Згідно зі статистикою Pornhub слово «підліток» залишалося одним із найчастіше шуканих термінів з 2009 по 2019 роки. Як зауважує National Post, у відео найчастіше беруть участь ті, хто вже перейшов позначку повноліття, тобто 18–20-річні. Проте, ймовірно, ідеться і про ситуації, згадані вище. У будь-якому разі користувачі шукають відео саме з підлітками, які або не досягли повноліття, або ледь перетнули його межу.

Порно й фізична агресія над жінками

Не все порно містить зображення фізичної агресії. Є звичайна еротика, романтика й софткор-порнографія. Також розвинувся жанр феміністичного порно, яке підходить до вироблення порно етично (хоча не всі його підтримують, адже вважають, що воно нормалізує індустрію, яка в основі має об’єктивацію жінок).

Проте це не скасовує факту, що велика частка мейнстримного порно зображує жінок як об’єкти, на які можна направляти фізичну агресію. Згідно з дослідженням, на Pornhub приблизно 45% відео показували принаймні один акт агресії щодо жінок, на Xvideos – 35%. П’ятьма найпоширенішими формами фізичної агресії були шльопання, ляпаси, тягання за волосся, удушення й блювотні позиви під час особливо жорстокого орального сексу. Жінки були об’єктом агресії в 97% сцен, і їхня реакція на агресію була або нейтральною, або позитивною, що нормалізує цю агресію.

Результати досліджень порнографії дуже різняться, зокрема те, що стосується популярності агресії в порно та зв’язку між переглядом агресивного порно й насиллям у реальному житті. Це пов’язано з тим, що досі існує табу на розмови про секс, а дослідження про зв’язок вимагають багато часу й ресурсів. Тож одні дослідження проводять паралель між агресивним порно й агресією в стосунках і підлітків, і дорослих, інші ж заперечують сильний зв’язок між ними, вказуючи, що в сексуального насилля є й інші причини, зокрема бідність, попереднє насилля над насильниками або токсична маскулінність. Також можливо, що, якщо людина схильна до насильства, то вона дивиться більш агресивний контент, а не навпаки.

Проте в будь-якому разі насильницький контент виробляють і надалі, і якщо наразі не можна стверджувати на 100%, чи пов’язана агресія в порно з реальною агресією, то залишається факт того, що жінкам на знімальному майданчику незавжди зручно й комфортно. Навіть жінки, які за власним бажанням почали кар’єру порноакторок, можуть опинитися в ситуаціях, які змушують їх страждати.

Колишня порноакторка Ліза Енн розповіла, що більший попит на екстремальні відео шкодить жінкам в індустрії, тому що від них автоматично очікується, що вони погодяться на жорстокий секс. «Це дійсно ламає тебе як жінку», – наголошує Ліза. Вона також зізнається, що були випадки, коли вона не почувала себе в безпеці на зйомках і що саме спорт допоміг їй не почати вживати наркотики, як це роблять інші.

Лана Роудс, відома колишня порноакторка й лауреатка премії XBIZ Award в категорії «Краща нова акторка», поділилася тим, що робота в порно залишила по собі психологічні травми. Вона мріяла стати порноакторкою з 12 років, але зараз зізнається, що не очікувала темної сторони цієї індустрії. Навіть якщо її ніколи не примушували до певних сцен, вона іноді відчувала, що не може сказати ні. «Було від трьох до п’яти сцен, які були для мене справді травматичними: зйомка із кимось, хто був надто старим, чи коли мене змушували робити щось, що я боялася робити, тому що це було надто екстремально, – розповідає Лана. – У мене були друзі, яких так сильно душили, що вони втрачали свідомість під час зйомок. Там відбуваються справді божевільні речі, які завдають шкоди тілу людини на все життя». Наразі вона проти порно та вважає, що робота в ньому не є хорошою ні для жінок, ні для чоловіків.

Питання згоди в порнографії взагалі питання хитке, наголошує Олена Зайцева: «Тиск, маніпуляції, шантаж, оплату за «згоду» вважають цілком нормальними, такими, що ведуть до «справжньої» згоди. Жінок різного віку, з різним майновим статусом і з різних країн шантажують, обманюють і погрожують, щоб змусити створювати порно-контент. Така згода по суті не є згодою».

Наприклад, Ванесса Бельмонд, відома за ім’ям Алекса Круз, розповіла, що вона йшла в індустрію, бо хотіла брати участь у софткор-порнографії, але через певний час також почала займатися більш жорстокими сценами, після чого лікувала анальні тріщини й вагінальні розриви. «Я сприяла цій брехні, – розповідає колишня акторка. – Коли мене запитували, чи подобається мені знімати ту чи ту сцену, я любила казати: «Я роблю лише те, що мені подобається! Я не робила б цього, якби мені це не подобалося!» Я казала це з широкою фальшивою усмішкою й хіхіканням. Повна брехня! Я робила те, що мала зробити, щоб мати «роботу» в порно».

Сумнівні сценарії

У рольових іграх немає нічого поганого, проте деякі сценарії є досить проблематичними. Наприклад, наразі одним із топових пошукових запитів є мачуха. Секс між нерідними мамою й сином, батьком і донькою, мамою й донькою тощо називають штучним, але все-таки інцестом. Окрім питання кровозмішання, також постає проблема стосунків старших членів сім’ї з молодшими, особливо якщо у відео є приписка «підліток».

Також є відео, де актори «грають» у зґвалтування, особливо коли хтось застряг у пральній машині або ж спить чи коли хтось примушує жінок до сексу маніпуляціями й умовляннями. Це створює хибне уявлення про згоду й дозволяє людям насолоджуватися контентом, де жінка страждає, навіть якщо це награно. До того ж майже неможливо відрізнити, де відбувається справжнє зґвалтування, а де награне.

Порно індустрія також має схильність фетишизувати різні групи населення: ЛГБТК+-ком’юніті, зокрема лесбійок, транслюдей і бісексуалів, темношкірих жінок і чоловіків, а також японок. Вони всі залишаються в топах пошукових запитів на порно-сайтах.

Окремою фетишованою групою є біженці. Від початку повномасштабної війни в Україні пошуки порно з українськими біженками та зґвалтуванням українських жінок виросли на 300%. Схожа ситуація склалася в Німеччині й інших європейських країнах після напливу сирійських біженців.

Особиста відповідальність споживачів і виробників контенту

Важко сказати, що було першим: запит на порно з агресією й іншими жахливими сценаріями чи його створення, яке дало доступ до будь-яких фантазій. Можливо, індустрія мала б інший вигляд, якби споживачі не шукали більш незвичайних сценаріїв, а можливо, вони не шукали б їх, якби не знали, що їх легко можна знайти.

Та в будь-якому разі зараз страждають тільки порноактори, а виробники, рекрутери й споживачі залишаються в тіні, насолоджуючись заробітком або контентом. Легко полювати за тими, хто на екрані.

Споживачі мають усвідомлювати, який контент вони обирають і, відповідно, підтримують та створюють попит на нього. Навіть якщо це безкоштовний сайт, то на ньому однаково є реклама й статистика переглядів, якою керуються виробники. Можна запевняти себе, що один перегляд нікому не нашкодить, що ви впевнені в тому, що людина на відео отримує справжнє задоволення і що це лише рольова гра в підлітка й строгого батька. Проте кожен глядач – це також частина порноіндустрії, яка несе відповідальність.

Виробники й рекрутери є однією з вагомих частин індустрії, хоча за них рідко згадують. Вони обирають типи контенту, купівлю неспротиву, легальні маніпуляції в контрактах і шантаж. Як вважає Олена Зайцева, їм зручно прикривати себе міфічною згодою й тими, хто отримує задоволення від зйомок у порно: «Увагу потрібно приділяти саме цьому питанню, чому хтось повинен отримати право необмеженого доступу до будь-яких, навіть насильницьких і принизливих матеріалів з жінками й дівчатами, а посередники – право збагачуватися без будь-якої відповідальності? І головне, як сильно відрізняються наслідки для тих, хто прийшли в цю індустрію добровільно, від тих, хто ні?»

Легалізувати не можна криміналізувати

Наразі обіг, виробництво, демонстрація та прокат порно є забороненим. Як вважає адвокатка Інга Кординовська, це створює великі можливості для спекуляцій: шкодить акторам, адже вони не можуть звернутися за захистом, якщо їх примушують до якихось сцен чи в інший спосіб порушують їхні права, розвиває безкарність, адже все, що поза законом, – відкритий простір для зловживань владою. Вона також вважає, що це обмежує права дорослої людини на вибір, що їй дивитися й де працювати.

«Коли держава щось легалізує, то вона вводить правила, врегульовує вимоги до учасників, регламентує їхні права, правила створення контенту, передбачає відповідальність. Самі ж порноакторки можуть прописувати детальні контракти, де вони зазначають, що їм комфортно, до чого вони готові або ні, з ким вони працювати не будуть тощо. В умовах, коли є інтернет і, як наслідок, порно існує на відстані кількох кліків, інфантильно й далі робити вигляд, що чогось не існує тільки тому, що тема не зручна», – наголошує Інга.

Проте вона також зазначає, що закон ухвалюватиме Верховна Рада, більша частина якої чоловіки, тому це вплине на те, у якому вигляді буде цей закон. Тема досить чутлива й може виявляти незрілість депутатів або ж подвійні стандарти, коли, наприклад, депутат може переглядати порно, але виступати проти нього, тому що він представник консервативної партії й мусить захищати сімейні цінності.

Інга вважає, що якщо ми й будемо братися за легалізацію, то не можна просто копіювати практики інших країн. За нормами в інших країнах стоять їхній менталітет, культурні норми, соціальні надбання, економічні реалії, ефективність роботи правових структур. Якщо сліпо копіювати чужу норму, то вона в найкращому разі не спрацює, а в найгіршому нашкодить великій кількості людей. Потрібно зважати на рівень патріархальності в Україні й сильний православний бекграунд, аналізувати поточне становище жінок, питати жінок, які зараз працюють в індустрії, і виробляти свої норми.

Проте Олена Зайцева вважає, що порно не має бути легалізованим. Вона говорить, що легалізація порно захищає насамперед виробників й організаторів цього бізнесу, саме для них зникають всі обмеження та кримінальна відповідальність. А насильство над жінками, маніпуляція й купівля неспротиву лишається, бо відсутність згоди важко довести в суді. «Убивства та крадіжки теж були й будуть, то, може, їх також легалізуємо?» – наголошує вона.

Проте й та ситуація, що складається зараз, також шкодить жінкам, вважає Олена. Зокрема тому, що саме жінки мають розплачуватися й нести кримінальну відповідальність, а організатори й вербувальники мають змогу просто відкупитися від поліції.

Вона бачить вихід у тому, щоб звільнити від відповідальності акторів, але посилити відповідальність тих, хто лишається за лаштунками, тобто виробників контенту, споживачів і тих, хто вербує жінок працювати в індустрії.