ЖиттяКонтроль карток і кредити. Що таке економічне насильство?
І як воно впливає на постраждалих від домашнього насильства?
«Він казав: «Я заробляю гроші, тому я подбаю про те, щоб я був ситий», навіть якщо це означало брати те, що купили на обід дітям. Це була його їжа», – Сара стала домогосподаркою, бо чоловік змусив її звільнитися з роботи та доглядати вдома за дітьми. Він витрачав багато грошей винятково на себе, залишаючи жінку та дітей без фінансової підтримки. За декілька місяців до того, як він вигнав Сару з дому, він узагалі перестав давати гроші на її потреби та рахував власну їжу, щоб перевірити, чи нічого вона не бере з його продуктів. Жінка харчувалася лише попкорном майже шість місяців.
Кривдники, які вдаються до домашнього насильства, намагаються встановити повний контроль і владу. Це не тільки про застосування фізичної сили, а й про вплив на психологічний і фінансовий стани постраждалих.
Водночас економічне насильство рідко ідентифікують, адже «синців немає». Відтак воно залишається невидимим, хоча й трапляється в 99% випадках домашнього насильства. Жінки становлять 83% постраждалих від домашнього насильства.
Разом із Мартою Чумало, експерткою Фонду ООН у галузі народонаселення, психологинею проєкту «ВОНА хаб» і співзасновницею Центру «Жіночі перспективи» розбираємося, що таке економічне насильство, як воно впливає на постраждалих від домашнього насильства та як підготуватися до виходу з нього. А експертка Алла Блага розповіла, як захиститися від домашнього насильства в правовому полі.
Матеріал створено за підтримки проєкту кар’єрний хаб «ВОНА», що реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні за фінансової підтримки Посольства Великої Британії та Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA).
Марта Чумало
експертка Фонду ООН у галузі народонаселення, психологиня проєкту «ВОНА хаб» і співзасновниця Центру «Жіночі перспективи»
Що таке економічне насильство?
Економічне насильство – це одна з форм домашнього насильства, у якій партнер свідомо маніпулює фінансами, щоб завдати шкоди та порушити права іншої людини. Як і в будь-якому іншому насильстві, основною його причиною є бажання отримати й демонструвати владу та контроль.
Економічне насильство може набувати різних форм і пов’язане з працевлаштуванням, повним контролем над фінансами та кредитами.
Кривдник може забороняти постраждалій виходити на роботу та всіляко перешкоджати її спробам працевлаштуватися – змушувати її постійно народжувати або дзвонити в компанії, де вона проходила співбесіди, і переконувати роботодавців, що вона передумала або ж не впорається з обов’язками. Іноді трапляється й навпаки – кривдник примушує партнерку виходити на роботу, яку він сам іноді визначає.
Якщо це про контроль фінансів, то кривдник може знати паролі від усіх карток і користуватися ними самостійно, обмежувати доступ до грошей та одноосібно вирішувати, на що їх витрачати, а також вимагати звітності за всі витрачені кошти – чеки та фотографії цінників. Водночас він може зовсім не виділяти грошей на потреби постраждалої – на гігієнічні продукти, догляд, одяг, ліки, дозвілля тощо.
Досить розповсюдженим інструментом економічного насильства також є кредити. Кривдник може брати кредити на ім’я партнерки, вимагати під час розлучення, щоб дружина погасила половину його боргів, хоча вони й не йшли на потреби сім’ї. У деяких випадках кривдник може підмовити друзів, щоби вони сказали, начебто він брав у них позики й, відповідно, дружина матиме сплатити половину.
Економічне насильство стає особливо поширеним у часи фінансових криз: під час масової втрати робочих місць, нестабільності та невизначеності, інфляції тощо. За останній час випадки економічного насильства досягли піку під час пандемії, а тепер ситуація погіршується й через війну.
Як економічне насильство впливає на постраждалу?
Погіршення психологічного стану
Контролюючи фінанси, кривдник може ще більше об’єктивізувати постраждалу: вона розглядається як об’єкт власності, який не може вирішувати, що робити зі своїм тілом, грошима, як розпоряджатися своїм життям. Це дуже сильно впливає на психологічний та емоційний стан постраждалих. Вони можуть почуватися знеціненими й розуміють, що їхня автономія не більша, ніж у дитини: їхні фінансові рішення повністю контролюють, видають кишенькові гроші, обмежені в цілях витрат, часі та кількості.
Падіння рівня життя
Економічне насильство також може впливати на якість життя та стан здоров’я постраждалих. Кривдники часто змушують їх сильно економити, зокрема на харчових продуктах, медичних оглядах і лікуванні, гігієні. Вони можуть не дозволяти вмикати опалення або приймати душ так часто, як насправді потрібно. З метою економії електроенергії вони також можуть змушувати постраждалих прати та мити посуд руками, забороняти використовувати пилотяг тощо. Кривдники можуть не виділяти гроші на транспорт, тому партнерки або вимушені ходити пішки на великі дистанції, або обмежуватися власним районом.
Ізоляція та неможливість вийти з кола насильства
Обмеження у грошах може поглибити ізоляцію постраждалих. Вони можуть соромитися з’являтися на людях у старому та невипраному одязі та не мати можливості відвідувати заклади харчування й культури, щоб зустрітися з друзями та рідними. Так постраждалі втрачають систему підтримки.
Саме через нестачу фінансів і відірваність від близьких постраждалим стає набагато важче вийти з кола насильства. Якщо людина мобільна – вона має гроші, щоб винаймати квартиру або купити квиток і виїхати в інше місто – її шанси відділитися від насильника набагато більші. Проте економічне насильство ще більше прив’язує до кривдника, може видаватися, що вийти з цього контролю неможливо.
Що робити, якщо ви постраждали від економічного насильства?
Зверніться по допомогу
Коли людина постраждала від домашнього насильства, вона стає самотньою у своєму виборі й може почати сумніватися, чи справді варто йти, чи не придумала вона собі насильство, чи варто спробувати ще протриматися та спробувати не провокувати кривдника. У такі моменти дуже важливо мати людей, які розуміють вашу ситуацію та підтримують вашу сепарацію, які будуть нагадувати, що з вами погано поводяться, і ви собі це не вигадали.
Якщо навколо вас немає друзів і рідних, яким ви довіряєте та які вас підтримують, – варто звернутися на гарячі лінії з протидії домашньому насильству. Державна гаряча лінія за номером 1547 та Національна гаряча лінія з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації за номером 116 123 (для дзвінків із мобільних) або 0 800 500 335 (для дзвінків зі стаціонарних телефонів). Ви також можете звернутися до кар’єрного хабу «ВОНА», спрямованим на розвиток професійного потенціалу та фінансової спроможності жінок, які постраждали від домашнього або гендерно зумовленого насильства чи перебувають у групі ризику.
Підготуйте документи та цінні речі
Необхідно просканувати всі важливі документи – внутрішні та закордонні паспорти, свідоцтво про народження дітей, підтвердження права на власність, свідоцтво про шлюб тощо. Якщо є можливість, варто також заховати в надійному місці оригінали. Таке місце має бути поза доступом кривдника, тобто поза межами дому – у друзів, сім‘ї або сейфі.
Те ж саме варто зробити з цінними речами, як-от прикраси або накопичення. Потім їх буде важко забрати або довести, що вони належать саме вам.
Створіть «рюкзачок»
Заздалегідь варто підготувати якийсь одяг, їжу, ліки та гігієнічні продукти на перший час для вас і вашої дитини. Такі запаси дуже схожі на тривожні рюкзачки, які ми збираємо через війну.
Якщо у вас є можливість, варто також зробити собі мінімальну фінансову подушку безпеки та зберігати її поза доступом чоловіка.
Зверніться до жіночих шелтерів і кризових центрів
Якщо у вас немає можливості відкласти гроші й немає, де жити, ви можете звернутися до жіночих шелтерів. Там вам нададуть місце для проживання, предмети першої необхідності, правову та психологічну допомогу, а також консультації з працевлаштування. Адреси шелтерів ви можете дізнатися на гарячих лініях, їх не можна повідомляти кривднику.
Алла Блага
Експертка Фонду ООН у галузі народонаселення
Як притягнути кривдника до відповідальності?
Якщо постраждала від економічного насильства бажає притягти кривдників до відповідальності, то вона може звернутися із заявою до правоохоронних органів і до суду. Вони не можуть відмовити у прийнятті заяви.
Якщо є безпосередня загроза життю чи здоров’ю постраждалої, працівники поліції повинні провести оцінку ризиків і винести терміновий заборонний припис щодо кривдника, який діятиме до 10 діб. Він може містити один або декілька заходів:
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої;
- заборона на вхід і перебування в її місці проживання (перебування);
- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою.
Згідно з приписом, кривдник мусить залишити житло, навіть якщо воно йому належить. Поліція має повноваження виселити кривдника, якщо він відмовляється його залишити добровільно.
Якщо небезпека для постраждалої особи залишається високою, суд також може винести обмежувальний припис. Для цього необхідно окремо подати заяву та пакет документів, який підтверджує необхідність припису. Такий припис передбачає такі заходи:
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної, сумісної власності або особистою, приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто та через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на термін від одного до шести місяців. Однак якщо після закінчення цього терміну ризик насильства залишається високим, його можуть продовжити на термін не більш як шести місяців.
Процедури притягнення кривдників до відповідальності часто потребують кваліфікованої юридичної допомоги. Згідно з українським законодавством, постраждалі від домашнього насильства або насильства за ознакою статі мають право на безоплатну первинну та вторинну правову допомогу (стаття 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).
Яка відповідальність передбачена для кривдників?
За домашнє насильство, включно з економічним, кривдник може нести адміністративну та кримінальну відповідальність. Перша регулюється статтею 173-2 «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування». Вона передбачає штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи або адміністративний арешт. Водночас покарання може зростати, якщо це не перше адміністративне порушення за рік.
Адміністративна відповідальність за цією статтею настає лише за вчинення фізичного, психологічного й економічного насильства. Сексуальне насильство завжди передбачає кримінальну відповідальність.
Якщо домашнє насильство кривдника є систематичним, то воно кваліфікується як злочин, передбачений статтею 126-1 КК України. Систематичність означає, що насилля повторювалося три й більше разів і призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої.
За його вчинення кривднику може бути призначене покарання у вигляді громадських робіт, арешту, обмеження або позбавлення волі.
Доказами систематичного вчинення домашнього насильства можуть виступати документальні підтвердження перших двох фактів насильства (протокол про адміністративне правопорушення, терміновий заборонний припис, обмежувальний припис, інші документи), а також інші передбачені законом докази – показання потерпілих, свідків, речові докази, висновки експертиз, фото та відео, які зображають відомості про вчинення правопорушення.
Якщо насильство є не систематичним або його наслідки відрізняються від тих, що вказані у статті 126-1 КК, то можна кваліфікувати його за іншими статтями Кримінального Кодексу.
Текст: Анастасія Микитенко
Ілюстрації: Олеся Ковальчук
Коментарі
Підписатись