ЖиттяЧек-лист: 6 поширених міфів про сексуальне насильство
І чому вони існують
Понад 50% жінок і майже кожен третій чоловік стикались із якоюсь формою сексуального насильства у своєму житті. Хоча це досить поширений досвід, раніше про нього мало говорили, а деякі дії взагалі не вважалися сексуальним насильством.
Попри те, що зараз дискусії навколо згоди й насильства стали більш відкритими, багато людей досі послуговується міфами, що спотворюють досвід постраждалих або перекладають на них усю провину.
Разом із Гермáном Вега Кортéс, спеціалістом з питань захисту ООН Жінки в Україні, розбираємося, чому є так багато міфів довкола сексуального насильства та розвіюємо шість найпоширеніших із них.
Матеріал створено в партнерстві з ООН Жінки в Україні та за підтримки уряду Швеції. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Трансформаційні підходи для досягнення гендерної рівності в Україні».
Гермáн Вега Кортéс
Спеціаліст з питань захисту ООН Жінки в Україні
Чому є так багато міфів про сексуальне насильство?
Міфи часто виникають, коли навколо будь-якої теми немає розуміння. І це нерозуміння часто є наслідком дезінформації або браку взагалі будь-якої інформації. У випадку сексуального насильства чи будь-чого, що пов’язано із сексом, є стигматизація, яка значною мірою властива цій інформаційній ямі. Патріархальні норми та гендерна нерівність також сприяли тому, які міфи про сексуальне насильство ми сьогодні маємо.
Завжди існувало багато табу на будь-що, пов’язане із сексом, вони й зараз є. І тему сексу в цілому, і сексуальне насильство деякі культури воліють замовчувати. Секс вважався частиною приватної сфери, а якщо він траплявся поза шлюбом, то його також називали гріховним. Як наслідок, є сором, страх і численні міфи навколо нього.
Велику роль у появі міфів відіграв і патріархат. Йому вдалося перекласти провину з насильників (як правило, чоловіків) на постраждалих (здебільшого жінок і дівчат). Патріархат сприяв уявленням про те, що чоловіки не можуть чинити опір жінкам у сексуальному плані, і що саме жінка повинна уникати небажаної уваги чоловіків. Якщо вона зазнала невдачі, то це її провина. Це корисна тактика, оскільки тоді насильники не мають відповідати за свої злочини. Це породжує культуру безкарності, коли чоловікам дозволяється насильство над жінками або воно навіть заохочується. Так вони менше думають про наслідки своїх дій і менше вагаються, вдаватися до насильства чи ні.
Розглянемо це в контексті сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Війна порушує кожен аспект життя та функціонування держави. Оскільки інституції та механізми, що підтримують верховенство права, починають давати збої, виникає відчуття безкарності. Сторони конфлікту й інші недобросовісні люди можуть скористатися цим, щоби вчинити злочин, оскільки їх не лякає відповідальність.
Зрештою, міфи про сексуальне насильство приносять користь злочинцям (зазвичай чоловікам) і змушують тих, хто пережив насильство (переважно жінок і дівчат), почуватися винними та соромитися того, що з ними сталося.
Поширені міфи про сексуальне насильство
Чоловіки не можуть контролювати себе
Це неправда. Люди ухвалюють виважені рішення, і вони мають нести за них відповідальність.
Саме сексуальне насильство це не про секс чи зваблення – воно про демонстрацію своєї влади та контролю над кимось. Через таке довготривале існування патріархату чоловіки відчувають, наче вони мають повне право на жіноче тіло. Кривдник може вчинити насильство, щоб довести це. Він також думає, що не буде нести відповідальності та що стовідсотково знайдеться хтось, хто підтримає його й перекладе провину на постраждалу.
Ця демонстрація влади є особливо помітною під час війни. Солдати не ґвалтують жінок, чоловіків і дітей, тому що вони їм подобаються. Вони роблять це, тому що хочуть показати, що тепер вони головні в цьому місці, що їм належить навіть чуже тіло – найбільш інтимне, що може бути в людини.
Іноді вони також хочуть знищити спільноту, розірвати соціальну тканину. Сексуальне насильство часто використовують як зброю на війні, як спосіб завдати шкоди громадам чи народам, які вважаються ворогами. Негайні наслідки можуть включати такі речі, як розриви, синці та наслідки задухи, якщо зґвалтування було особливо жорстоким. Оскільки багато постраждалих бояться звертатися за допомогою до соціальних служб або не мають змоги це зробити, то вони можуть підхопити інфекцію, як-от ІПСШ або ВІЛ, і дізнатися про це набагато пізніше – тоді, коли наслідки для їхнього здоров’я будуть уже надсерйозними.
Проте це також знищує громаду зсередини. Постраждалі від сексуального насильства більш схильні до залежностей, депресії, тривоги та суїцидальних думок. Це впливає на їхню здатність працювати, спілкуватися, доглядати одне за одним. Так постраждалі можуть не мати можливості взаємодіяти зі своєю сім’єю, друзями та людьми загалом, як це було раніше.
Отож сексуальне насильство – це не про секс, а про кривдника, який намагається продемонструвати свою владу або заподіювати шкоду.
Сексуальне насильство – це лише зґвалтування
Попри те, що зґвалтування є одним із найпоширеніших і найбільш обговорюваних видів сексуального насильства, воно не єдине. Сексуальне насильство також включає:
- Дотики до чиїхось грудей або статевих органів, у тому числі через одяг;
- Притискання до іншої людини для отримання сексуального задоволення;
- Примушування когось мастурбувати або доторкатися до себе сексуально;
- Примушування роздягатися;
- Примушування когось торкатися іншої людини або брати участь у сексуальних діях із нею – за згодою іншої особи або без неї;
- Знімання презерватива без згоди;
- Проникнення предметом в піхву або анальний отвір іншої людини;
- Обрізання та стерилізація статевих органів;
- Вимушена вагітність.
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, може включати:
- зґвалтування;
- сексуальне рабство;
- примусову проституцію;
- вимушену вагітність;
- примусовий аборт;
- примусову стерилізацію;
- примусовий шлюб;
- будь-яку іншу форму сексуального насильства, учиненого проти жінок, чоловіків, дівчат або хлопчиків, яка прямо чи опосередковано пов’язана з конфліктом.
Більшість сексуальних насильників – незнайомці на вулицях
Це також неправда. Більшість випадків насильства над жінками скоюють ті, кого потерпіла знає: знайомими, колишнім чи нинішнім партнером або членами родини.
Ми хочемо звинувачувати безликих незнайомців, тому що нам неприємна думка, що хтось, кого ми знаємо, може зламати нашу довіру та напасти на нас. Ми хочемо вірити, що наше оточення найкраще, а тому обираємо вірити, що винуватці сексуального насильства завжди поза нашим колом знайомств.
Проте також буває таке, що постраждалі або їхні сім’ї не хочуть виказувати, хто справжній злочинець або їх змушують замовчувати це. Наприклад, вони можуть знати, що їхню доньку зґвалтував друг сім’ї чи її дядько, але сім’я не хоче розповідати правди, тому що вони можуть фінансово залежати від кривдника або бояться присоромити одного з членів своєї родини. Ось тоді й з’являються історії про незнайомців, за маскою яких ховаються всім відомі люди.
Водночас ситуація зовсім інша, коли йдеться про насильство, пов’язане з конфліктом. Постраждалі не знають кривдників або хочуть узагалі їх забути. Той факт, що солдати самі приховують свої ідентифікатори – нашивки чи обличчя – не полегшує ситуацію. Це значно ускладнює їхнє притягнення до відповідальності.
Якщо постраждала не відбивалася, це був секс за згодою
Загалом люди мають три основні реакції на загрозливі ситуації – бий, біжи, замри. Деякі люди можуть відчувати себе достатньо сильними, щоби боротися, або досить швидкими, щоби втекти. Однак багато людей просто завмирають. Вони не можуть нічого сказати, не можуть навіть поворухнутися – просто спостерігають за тим, що відбувається, і нічого не можуть вдіяти.
Однак це лише вершина айсберга того, чому постраждалі не дають відсіч. Іноді небезпечно говорити або робити щось проти кривдника, бо інакше це може означати жорстоке побиття, удушення або смерть. На момент насильства іноді справді безпечніше змиритися з тим, що відбувається, особливо якщо у кривдника є зброя.
Іноді постраждалі також не борються, коли хочуть когось захистити. Наприклад, вони можуть запропонувати себе замість своєї дитини або іншого члена сім’ї. Вони також можуть погодитися на секс, щоби солдати їх відпустили або пропустили через блокпост. Це поширений сценарій під час війни.
Ось тут виникає питання про згоду. Її слід розуміти як безперешкодну свободу вибору в конкретному контексті. «Так», мовчазне чи голосне, не означає згоди, якщо людина перебуває в надзвичайно вразливому стані або боїться наслідків, які спричинить відмова. Крім того, згода має віковий аспект. Закон України визначає мінімальний вік із 16 років – тобто якщо дорослий особа має секс з особою, яка не досягла віку згоди, це однаково вважається сексуальним злочином.
Жінки часто дають неправдиві звинувачення про сексуальне насильство, щоб проявити владу й отримати компенсацію в суді
Цей міф став потужним інструментом, щоби змусити людей перестати вірити постраждалим. Їм і так рідко вірять, але саме тоді, коли ми трохи відійшли від «сама винна», люди знову намагаються змусити жінок мовчати.
Проте неправдиві звинувачення рідко мають сенс. Постраждалим часто доводиться проходити через неприємні процедури – допити, медичний огляд і засудження з боку громадськості. У світі, де звинувачення постраждалих настільки поширене, це не надасть позитивної слави позивачці. Грошової компенсації чи інших пільг недостатньо, щоби змусити когось пройти через болісні процедури та всю ганьбу цього процесу.
Жертвами сексуального насильства стають лише жінки
Жінки частіше страждають від сексуального насильства, але це не означає, що чоловіки не стають жертвами також. Вони стикаються з сексуальним насильством із боку сім'ї й учителів, у в'язницях і в армії. Чоловіки часто страждають від сексуального насильства під час війни: станом на червень 2023 року зафіксовано 208 офіційних повідомлень про сексуальне насильство під час повномасштабного вторгнення росії до України, серед яких 140 постраждалих – жінки, а 68 – чоловіки.
Як і постраждалі жінки та дівчата, чоловіки та хлопці також стикаються з осудом. Їм не вірять, над ними сміються, тому що суспільство вважає, що вони ж сильніші, а тому мали дати відсіч. Інколи на цю проблему взагалі не зважають, тому що є стереотип, що чоловіки повинні постійно хотіти сексу й будуть раді будь-якому сексуальному зв’язку.
Однак сексуальне насильство може статися з кожним, незалежно від віку, сексуальної орієнтації чи гендерної приналежності.
текст: Анастасія Микитенко
Ілюстрації: Олеся Ковальчук
Коментарі
Підписатись