ЖиттяЧекліст: 5 міфів про торгівлю людьми

Людей викрадають насильницькими методами

Коли ми говоримо про торгівлю людьми, часто уявляємо, як когось крадуть на вулиці, заштовхують в автівку з тонованими вікнами та насильно кудись відвозять. Такі випадки відбувається, проте вони становлять лише малу частину.  

У випадку викрадення постраждалі, особливо діти, намагатимуться привернути до себе увагу та вийти якнайшвидше із ситуації. Через це трафікери вкладають багато часу на те, щоб побудувати певні стосунки з людьми: обіцяють житло, гроші або легальну роботу за кордоном, створюють видимість дружніх або романтичних стосунків, дізнаються про проблеми в житті людини, щоб потім ними зманіпулювати. 

Трафікери можуть обіцяти, що допоможуть втекти з аб’юзивної сім’ї або ситуації домашнього насилля, наголошують, що ніхто не розуміє постраждалих так, як вони. Якщо говорити про українських біженців, то трафікери можуть казати, що бачать, як людині погано, як їй важко в новій країні, тому ось вони готові дати й житло, і роботу, і гроші. 

Так трафікери створюють видимість, наче людина сама погодилась на сексуальну експлуатацію або примусову працю.  

Торгівля людьми – це завжди про сексуальну експлуатацію

Хоча сексуальна експлуатація займає велику частину випадків торгівлі людьми, проте часто йдеться й про примусову працю: в Україні 86% людей постраждали саме через трудову експлуатацію. 

Людей часто змушують працювати не тільки в нелегальних секторах, як-от торгівля наркотиками або жебрацтво, а й у будівництві, агропромисловості та сферах обслуговування (робота в ресторанах, готелях, б’юті-салонах тощо). Водночас варто зауважити, що це не завжди виглядає так, як ми звикли собі уявляти торгівлю людьми – замкнуті в одному просторі люди. Іноді це про дуже малі виплати, які є нижче мінімальних у країні, про невиплату за певні години праці або ж роботу в небезпечних умовах без належного захисту. 

У примусовій праці часто виділяють кабальну працю та домашню працю. 

Кабальна праця – це праця в умовах, коли людина все життя мусить виплачувати борг. Наприклад, вона погодилася, щоб за неї заплатили великий неочікуваний борг, або ж їй запропонували в борг послуги працевлаштування. Людина починає працювати, проте в неї починають вимагати не тільки погашення початкового боргу, а й оплату за житло та їжу. Відповідно, людина може відпрацювати свій так званий початковий борг, але потім мусить довічно виплачувати ще й додаткові витрати. Такий борг погасити неможливо без втручання. 

Іноді люди потрапляють у ситуації вимушеної домашньої праці, коли вони виконують роботу 24\7 без вихідних. Вони мусять «відплачувати» за житло, харчування, одяг працею по дому. Такі випадки особливо складно ідентифікувати, адже людина може взагалі не виходити за межі помешкання. Якщо державні органи можуть перевірити звичні робочі місця, вони не можуть просто так прийти з обшуком у приватне помешкання. 

Постраждалі від торгівлі людьми завжди намагаються втекти

Через те, що трафікери здебільшого використовують психологічні маніпуляції, люди не завжди ідентифікують себе як постраждалих або роблять це занадто пізно. 

Люди можуть думати, що вони дійсно допомагають із домашніми справами або ж мусять піти в проституцію, щоб допомогти «партнеру» з бізнесом чи покривати сімейний бюджет. Українці, які були вимушені виїхати за кордон через війну, можуть обирати працювати в поганих умовах із малими або взагалі відсутніми зарплатами, аніж повертатися додому, де вони відчувають ще більшу небезпеку через війну. 

Деяким постраждалим соромно зізнатися в тому, через що вони проходять – вони вважають, що вони самі потрапили в цю ситуацію, начебто навіть добровільно, і що інші люди були б не такими легковажними у своїх діях. 

Інші вважають, що їх арештують за те, що вони робили під час сексуальної експлуатації або примусової праці в наркоторгівлі й інших нелегальних сферах. Трафікери часто створюють страх до правоохоронних організацій та органів – начебто їм не можна довіряти, що вони завжди зроблять тільки гірше, і тільки трафікер може забезпечити безпеку. 

Великою частиною проблеми є й те, що трафікери ізолюють постраждалих, начебто їхні близькі не допоможуть їм, а відмовляться від них, зважаючи на те, що вони робили. Також вони можуть погрожувати депортацією з країни або тим, що вони будь-де розшукають постраждалих і заподіять шкоди їм і їхнім близьким.  

Через це люди рідше звертаються по допомогу. Узагалі не всі випадки торгівлі людьми ідентифікують, через що припускають, що справжня кількість постраждалих набагато більша, аніж наразі задокументована. 

Постраждалими можуть бути лише жінки та діти

Трафікери найчастіше використовують людей, які вже є вразливими через свій матеріальний стан, історію насильства в сім’ї, інвалідність, залежність від алкогольних і наркотичних речовин, соціальну ізоляцію тощо. 

Та торгівля людьми може зачепити кожного – чоловіків, жінок і дітей будь-якого віку. Згідно з даними CTDC близько 80% постраждалих – жінки та дівчата, 20% – чоловіки та хлопчики. В останні роки простежується тенденція, що відсоток чоловіків збільшується. В Україні 71% постраждалих – чоловіки. Їх частіше примушують до праці, а жінок, дівчат і хлопчиків сексуально експлуатують. 

Також статистика зазначає, що від торгівлі людьми страждають і ті, хто має лише базову освіту, і ті, хто має профільну й університетську освіту. 

Торгівля людьми відбувається тільки з перетином кордону

Насправді, на жаль, торгівля людьми може відбуватися й усередині країни. Людей так само можуть залучати до примусової праці всередині або поза областю їхнього проживання. В Україні особливо часто залучають людей до роботи в полі або будівництв. Єдине, чим відрізняється торгівля людьми всередині країни та за кордоном, це тим, що за кордоном постраждалу важче знайти та допомогти їй, хоча й не неможливо. 

Також із початком пандемії COVID торгівля людьми й сексуальна експлуатація зокрема перейшли в онлайн-простір. Тобто людей змушують робити певні речі на вебкамеру та шантажують їх тим, що вони вже знімали раніше.  

Як захистити себе від торгівлі людьми?

1. Якщо вам пропонують роботу, переконайтеся, що у вас є підписані офіційні договори мовою, якою ви розумієте, і без додаткових умов мілким шрифтом. У договорі мають бути прописати години праці, час відпочинку, соціальний пакет (лікарняні, відпустка, медичне страхування тощо), заробітна плата та термін її виплати. Не погоджуйтеся на роботу до того, як ви підписали договір. 

2. Не погоджуйтеся на житло, якщо його пропонують незнайомі люди прямо на кордоні. Краще звернутися до центрів надання допомоги та профільних громадських організацій. 

3. Не передавайте нікому свої особисті документи (паспорт, закордонний паспорт, свідоцтво про народження дитини (дітей), ідентифікаційний номер, водійське посвідчення), окрім як представникам прикордонних пунктів. 

4. Перед тим, як погодитися на роботу, стажування, навчання або стосунки за кордоном, лишіть копії своїх документів тому, кому ви довіряєте. А також придумайте з ними SOS-слово, яке ви не вживаєте у звичайному житті, щоб дати сигнал, що ви в небезпеці й вам потрібна допомога. 

Що робити, якщо ви постраждали від торгівлі людьми?

1. Визнайте для себе, що ви потрапили в ситуацію торгівлі людьми й що вам потрібна допомога. Це допоможе стати вам рішучішими в плані дій. 

2. У межах України зверніться по допомогу в 102, у Європі працює єдина лінія 112. 

3. Ви також можете звернутися до посольств, консульських установ України за кордоном, МОМ. Українцям доступна Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: за номером 116 123, 0 800 500 335 або в Telegram: @NHL116123

Ви можете розраховувати на допомогу, навіть якщо у вас немає документів і ви залучені до будь-яких кримінальних процесів. Ви можете розраховувати на інформацію щодо своїх прав і можливостей, викладених вашою мовою, медичну, психологічну, правову й іншу допомогу незалежно від місця проживання, а також тимчасове розміщення в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.