ЖиттяСхуднення для здоровʼя та прийняття себе. Як Оземпік став загрозою бодіпозитиву?

Як Оземпік впливає на бодіпозитив зсередини?

Вірджі Товар, американська авторка й експертка з дискримінації за вагою, однією з перших розповіла про те, що їй почали надходити листи з пропозицією спробувати ін’єкції для схуднення. Останні 15 років вона адвокатувала за рух бодіпозитиву, тому такий підхід до маркетингу її обурив. Вона опублікувала фото з написом «Я не хочу Оземпік» і зазначила, що не всі люди хочуть схуднути й що Оземпік не допоможе дискримінації за вагою зникнути. 

Як виявилося пізніше, багато плюссайз-інфлюєнсерів отримували та продовжують отримувати схожі промолисти. Наприклад, бодіпозитивна активістка Джессі Діаз-Херрера сказала, що викине свій комп’ютер, якщо ще один такий лист прийде на її пошту: «Якщо ви побачите, що інші інфлюєнсери рекомендують якісь ін’єкції для схуднення, то знайте, що вони просто продалися дієтній культурі… Мій лікар не вважає за потрібне виписувати мені ці ліки, то навіщо це роблять велнес-клініки?»

Зак Міко, плюссайз-модель, розповів New York Post, що бренди, які пропонують такі партнерства, сподіваються змусити найбільших бодіпозитивних інфлюєнсерів перейти на сторону дієтної культури або ж перестати бути такими активними у просуванні любові до свого тіла. «Ці пропозиції намагаються звести нанівець десятиліття роботи та любові до себе. Індустрія схуднення – це багатомільярдна індустрія, яка спливе пузом догори, якщо люди полюблять себе», – коментує він для видання. 

Проте не всі інфлюєнсери, які говорять про бодіпозитив на своїх сторінках, відмовилися від ін’єкцій Оземпік і Вегові. Наприклад, WeightWatchers, компанія, що спеціалізується на схудненні, створила програму GLP-1, у межах якої вони просувають нові препарати. Зокрема, вони створили «Дім GLP-1» – дім, куди вони запрошують інфлюєнсерів, щоби вони худнули за допомогою ліків і розповідали про свої досвіди та почуття під час цього. У «Домі» часто говорять про те, що бодіпозитивні активісти почувають сором, коли худнуть, зокрема за допомогою Оземпіка, і що так не має бути. Також привертають увагу до того, що ожиріння – це діагноз, що має дійсно негативний вплив на здоров’я. До програми долучилися, зокрема, дрег-квін Кім Чі та подкастерка Кікі Монік, і вони отримали багато негативних відгуків щодо такого рішення. 

Зі схожою негативною реакцією стикнулася бодіпозитивна інфлюєнсерка Розі Бімі, коли розповіла, що буде худнути. Вона сказала, що втомилася від адвокації, утомилася від застосування інтелектуальної риторики для виправдання свого тіла та втомилася жити неправдиво, ігноруючи сигнали свого тіла, серця та розуму про допомогу. «Інтернет-спільноти так часто валідують досвіди, які ми вважали одиничними. А потім виявляється, що вони були спільними. Я відчула це, коли спочатку знайшла спільноту бодіпозитивних людей у мережі. Але зрештою я помітила, що якщо хтось у ній хоче схуднути задля здоров’я, особистого бажання чи будь-якої іншої причини, вони натикаються на жорстоку критику. Мені це здається нездоровим і, насмілюсь сказати, що це схоже на культ», – написала вона у своєму блозі.

Такі досвіди повернули запитання того, що таке взагалі бодіпозитивний рух, які його цінності, коли «одиничне рішення людини схуднути» перетворюється на «кінець усього руху». Багато непорозумінь викликає, зокрема, той факт, що, пояснюючи своє рішення худнути, інфлюєнсерки використовують ту саму риторику, яку завжди використовували фетфоби: що мати велику вагу – це не просто некрасиво, а шкідливо для здоров’я й що кожен, хто це заперечує, живе у світі ілюзій. Цей аргумент свого часу й став причиною зародження бодіпозитивного руху, що боровся та бореться проти систематичної дискримінації плюссайз-людей у лікарнях – до них часто не дослухаються лікарі та списують усі проблеми зі здоровʼям на їхню вагу, а не шукають справжні причини, чому людині може бути зле.  

Це створює складний вибір для бодіпозитивних активістів: вживати ліки, стати здоровішими та красивішими для суспільства, але використати аргументи з контраверсивною історією та потенційно нашкодити плюссайз-спільноті; або ж відмовитися від ліків, проте завжди питати себе, чи справді вони мусять лишатися весь час в одному розмірі, чи це вже їхнє бажання, чи новий ярлик, який на них повісили й від якого вони не можуть більше відмовитися. Що означає почуватися комфортно у своєму тілі – це привести його до зони комфорту, яку створило суспільство, чи навчитися себе любити такими, якими вони є наразі?

Лікарка Мара Гордон, яка практикує бодінейтральну медицину, також не впевнена, що робити з пацієнтами, які просять рецепт на Оземпік. Вона зазначає, що, з одного боку, вона не може їм відмовити, адже така медицина часто означає підтримку рішень пацієнта, який краще знає, що необхідно їхньому тілу. Водночас до неї звертаються із ситуаціями, коли показники людини в нормі, вага не впливає на її здоров’я, проте пацієнт однаково просить ліки, адже хоче безумовного прийняття, а не щоденної боротьби із собою та світом за любов до себе.  

Гордон вважає, що ліки однаково не будуть рішенням усіх проблем. Вона закликає до того, щоб надалі боротися з фетфобією, зокрема із шеймінгом людей за їхні тіла та стигмою, через яку людям із великою вагою набагато важче робити те, що підтримує їхнє здоров’я: займатися спортом, спілкуватися, жити без ненависті до себе.