ЖиттяДомашні пологи. Історія жінки, яка народила вдома, і погляд лікарки-акушерки на ситуацію в Україні

У США та європейських країнах практика домашніх пологів досить розповсюджена. А під час пандемії COVID-19 кількість пологів удома – зросла. За даними The New York Times, у 2019-му у США почався сплеск пологів удома і лікарі наголошують на чіткому дотриманні правил.

Насамперед лікарі аналізують стан вагітної: чи зможе вона народжувати в домашніх умовах. Дозвіл надається лише за підтвердження вагітності без ускладнень і ймовірний перебіг пологів без ризиків. Особливу увагу приділяють підготовці персоналу. На пологах повинні бути присутні акушерки, які мають сертифікацію й обов’язкову медичну освіту, апарати для реанімації, АБО ж поруч із будинком має чергувати реанімобіль.

Проте видання Американського коледжу акушерства та гінекології в серпні 2020 року опублікувало дослідження, де повідомило про високий ризик смертності в домашніх пологах: якщо у клініці ризик смерті дитини чи матері становить 3,27% на 10 тисяч пологів, то в домашніх умовах за присутності сертифікованої медсестри-акушерки цей ризик майже втричі вищий – 9,28% на 10 тисяч. Водночас дослідники стверджують, що важливим чинником успішних пологів удома виявилося не те, хто приймає пологи, а близькість розташування дому, де відбуваються пологи, до лікарні, оскільки в більшості випадків породілля після домашніх пологів усе одно відправляється у клініку. 

У Європі країною, де жінки найчастіше народжують удома, є Нідерланди. Проте за даними BBC, усе частіше вагітні обирають народжувати у клініках. За останні роки показники домашніх пологів знизилися з 34% до 24%. Уряд Нідерландів назвав «тривожним» той факт, що рівень смертності новонароджених вищий, ніж в інших європейських країнах, і пов’язав це з домашніми пологами. Але, на думку лікарів, причиною зниження кількості домашніх пологів у Голландії є бажання жінок знеболювати пологи, адже в домашніх умовах це неможливо.

В Україні домашні пологи не є легальними. Проте жінки можуть народжувати поза пологовим будинком, водночас вони не мають права викликати на домашні пологи акушерку із клініки, оскільки їй заборонено приймати пологи поза лікарнею.

У 2016 році 5-й пологовий будинок запустив ініціативу співпраці з домашніми акушерками: вагітна повинна повідомити лікарів, що вона планує народжувати вдома, сповістити, хто буде приймати пологи. Лікарі пропонували програму підготовки таких акушерок, інструктаж і також забезпечення «швидкою» із бригадою лікарів у разі непередбачуваних ситуацій.

Але ініціатива співпраці не отримала розвитку, домашні пологи так і лишаються незаконними, а «духовні акушерки» без медичної освіти продовжують приймати пологи вдома.

Ми поговорили з акушеркою-гінекологом Тетяною Поповою та дівчиною, на ім’я Леся, яка одного зі своїх чотирьох дітей народжувала вдома, щоби розібратися, чому жінки наважуються на домашні пологи та які є ризики такого рішення.

До пологів я готувалася дуже ретельно. Акушерка мала контакти хірургів, які в разі потреби готові були приїхати на пологи. Я до останнього дня робила УЗД, щоби контролювати свій стан. До того ж ми продумали всі варіанти, дізналися, які пологові чергують, та й жила я за п’ять хвилин від пологового.

Перед пологами ми з чоловіком відправили дітей до бабусі та залишилися вдвох. Акушерка приїхала при перших ознаках пологів, вона привезла із собою три великі валізи — там було й обладнання, щоби прослуховувати серцебиття, і всі необхідні медикаменти. Я їй дуже вдячна за цей пережитий досвід. У мене не було ані сильних болів, ані страху під час пологів.

Частина пологів відбувалася у ванній. Коли на мене текла вода, я взагалі не відчувала болю. Я рухалась квартирою, навіть виходила надвір, але не лежала. Здається, мій чоловік хвилювався більше, ніж я. Щоби хоч трохи його відволікти, ми придумували йому різні завдання: прасувати, готувати рушники, постіль, чай, робити масаж. О 12:00 в мене відійшли води, акушерка від мене ні на хвилину не відходила, і за 1,5 години я вже народила.

У пологовому лікарі мене називали ідіоткою, крили матом, водили інтернів, показували та казали, що таким, як я, узагалі не можна народжувати. А потім сказали, що видалили мені матку й порадили перев’язати труби. Я 4 дні боялася сходити в душ, потім пішла до чергового лікаря й запитала: «Скажіть, будь ласка, що мені зробили?» Він посміхнувся й сказав, що нічого не зробили, усе в порядку.

Але найгіршим було те, що мені зробили наркоз й обстеження, а шматок плаценти так і не дістали. Пройшов місяць, я дуже погано почувалася, тому звернулася до іншого гінеколога. Мені у клініці зробили чистку й запропонували подати до суду. Але я була наскільки виснажена із трьома дітьми на руках, що мені було просто не до того.

Незважаючи на такий гіркий досвід, усе одно через 5 років я наважилася на четверту дитину. Вирішила її народжувати в пологовому — ми переїхали на іншу квартиру, вона була далеко від пологового, ми не хотіли ризикувати. І хочу сказати, що за цей час дуже багато змінилося в пологових будинках. Якщо брати весь часовий проміжок, то між моїми першими та останніми пологами пройшло 10 років, за цей час відбулися кардинальні зміни. По-перше, ставлення лікарів до породіль стало набагато екологічнішим. Зовсім інакше спілкування, дуже уважне, відчувається справжнє піклування. Окремі палати, ніхто не увірветься до тебе в палату з коментарями: «Чому кричиш, моя бабця п’ятьох народила й нічого!» І навіть така деталь, що інструменти завозять у закритому боксі, вселяє довіру. Пам’ятаю, на перших пологах, коли я побачила відкритий візок з інструментами, який завезли в палату, від страху вже не могла думати про перейми. А після останніх пам’ятаю бокс, на якому намальовані орхідеї, і я не бачила, що там.

Свою четверту дитину народила самостійно, без кесаревого розтину, у пологовому будинку й із хорошими спогадами.

Не можу сказати, що я абсолютний противник домашніх пологів – коли я навчалася, викладачі нам говорили: 95 % відсотків жінок народять самі, ви не заважайте їм. Але заради тих 5%, у яких виникають ускладнення ми й навчаємося та працюємо. Адже важливо вміти вчасно побачити проблему, яка виникла, ще до того, як ситуація дійде до критичної точки в пологах.

Тобто я розумію, що домашні пологи – це можливо, але я вважаю, що для цього мають бути певні умови, наприклад, за кордоном пологи приймає сертифікована акушерка з медичною освітою, вона закріплена за пологовим будинком чи клінікою, є домовленість, що вона негайно відправить жінку до лікарні, якщо щось піде не так. Також є протокол, куди внесено перелік станів, за яких не можна народжувати вдома: це тазове передлежання, анемія, підвищений тиск – жодна акушерка за кордоном не візьметься приймати пологи в такому разі. у нашій країні домашні акушерки здебільшого без медичної освіти, і я категорично проти того, щоби люди без медичної освіти приймали пологи. Людина без освіти не може зрозуміти, що у процесі пологів пішло не так, а потім ми маємо трагічні наслідки.

Загалом мені важко зрозуміти, чому жінки вирішують народжувати вдома, я ще можу зрозуміти тих, які мали якийсь травмувальний досвід і потім вирішили уникнути пологового будинку, але я ніяк не розумію жінок, які перші свої пологи довіряють нелегальним акушеркам. Тобто вони піддають ризику життя своє й життя дитини, тому що прочитали десь у чатах, чи подивилися в інстаграмі, як у когось добре все пройшло. Пологи – процес досить непередбачуваний, й ускладнення можуть виникнути за лічені хвилини. Тому важливо, щоби поряд були професіонали, готові прийти на допомогу.

Зараз в акушерстві відбувається дуже багато змін, змінилися лікарі на більш молоде та просунуте покоління, багато хто навчався або мав практику за кордоном, намагаються впроваджувати умови, які були б максимально комфортними. Наприклад, 3 і 5 пологові будинки зробили послугу «домашні пологи» з пологовими кімнатами, наближеними до домашніх умов – лікарі не вмішуються у процес, але раптом що – прийдуть на допомогу. Такі кімнати роблять із метою, щоби звести до мінімуму ризики домашніх пологів. У цих палатах є велика ванна, гамак, затишна обстановка. Із собою майбутня мама може взяти на пологи тих, з ким хоче народжувати: родичів, акушерку або доулу. До речі, доула не втручається безпосередньо у процес пологів, вона надає психологічну підтримку, може зробити масаж, якось допомогти словами. Тому коли так звані «духовні акушерки» називають себе доулами – це абсолютно невірно.

Легалізація домашніх пологів в Україні, на мою думку, можлива, але в тому разі, коли знайдеться достатня кількість професіоналів, які захочуть проводити цю процедуру вдома, які будуть відстоювати це на офіційному рівні та внесуть домашні пологи в юридичну площину.