Інтерв'ю«Хочу вести діалог зі світом». Дана Павличко про бізнес, фемінізм і ліки проти вигоряння
Як зробити книгу світовим бестселером
Дана Павличко – директорка видавництва «Основи», яке було засноване її мамою, літературознавицею Соломією Павличко, ще в 1992 році.
Нещодавно у видавництві «Основи» вийшла книга Ukrainian Railroad Ladies, про яку написали всі світові топвидання – від The Guardian до New York Times. У новому випуску «ЇЇ» ПОДКАСТУ ми поговорили з Даною про успіх книги, стратегію видавництва й про те, як «Основи» запустили магазин на Amazon. А ще про її вміння поєднувати материнство й кар’єру та про те, чому не боїться відверто казати, що вона феміністка.
Читайте короткий варіант інтерв’ю або слухайте повну розмову в подкасті на зручних для вас платформах (Apple Podcasts, SoundCloud, Spotify, Google Podcasts).
Дано, у тебе народилася дитина практично одночасно із впровадженням карантину. Як ти пережила цю ізоляцію?
Я пережила карантин чудово. Я мізантроп, і мені подобається проводити час вдома. Це було просто прекрасно провести стільки часу разом із чоловіком і двома дітьми. Це був час якось уповільнитися та ще більше зрозуміти, що справді важливо в житті, що я ціную в житті. І, крім задоволення від часу, проведеного з родиною, це був ще дуже класний час для аналізу роботи.
Які інсайти ти винесла з карантину?
Найфантастичніший інсайт – це те, що не треба всім співробітникам видавництва приходити в офіс на певну годину. У нас завжди було досить вільне відвідування, але я планую незабаром перевести нас на такий ремоут-офіс назавжди. Звісно, у нас буде фізичний офіс, і в майбутньому я планую новий. Це буде книжковий магазин з невеличким баром і кав’ярнею. Але люди зараз мають можливість працювати з дому, і, я гадаю, так буде назавжди.
Ми зараз теж практикуємо вільне відвідування й приходимо лише на записи подкастів або на планування. Це дуже економить час.
Так, ти економиш купу часу й можеш відповідати за своє життя сам. Ти не приходиш щодня, як на завод. Ти можеш сам вирішувати, як хочеш працювати. Особливо це актуально для людей, які дуже багато часу витрачають на дорогу до роботи. Також для людей з дітьми, для мам, які відводять дитину в садочок: їм дуже складно встигнути й у садочок, і на роботу. Ці моменти додають до життя якийсь зайвий рівень тривожності.
Ще я помітила, що в офісі дуже часто можна заважати одне одному, а я люблю працювати в тиші, у спокої. Звісно, що зустрічатися треба, але ми будемо продовжувати інвестувати час і зусилля в діджиталізацію, в онлайн-комунікацію. І це такий дуже класний інсайт цього карантину.
Я мізантроп, і мені подобається проводити час вдома. Це було просто прекрасно провести стільки часу разом із чоловіком і двома дітьми
Але в карантині ви ще запустили онлайн-магазин на платформі Amazon.
Ми вже досить давно змінили стратегію щодо видань англійською мовою. «Основи» – видавництво, що працює в Україні й робить цікавий унікальний контент англійською, який має бути цікавим у всьому світі. Тому ми вже продаємо книжки через дистриб’юторів по всьому світу: на Amazon UK, Amazon US у США. Це для нас колосальний прорив. До кінця року зробимо вже таку фінальну трансформацію видавництва, яке є світовим, що розташоване в Києві й робить такий україноцентричний контент.
Це комерційне рішення, чи тобі важливо розв’язати власні візійні задачі?
Це частково візійна штука й частково комерційна. Нам цікаво робити круті, вишукані, безумні, цікаві книги з дизайну, мистецтва, фотографії. Я розумію, що для них ринок усюди: у Токіо, Нью-Йорку, Колорадо, куди нещодавно замовили книжку Ukrainian Railroad Ladies. На жаль, в Україні дуже невеличкий ринок для подібних книжок, і ми зрозуміли, що потрібно сконцентруватися саме на цьому напрямі. Маємо відмовитися від дуже багатьох наших видань українською мовою, від дитячих книжок українською, щоб зосередитися на такій світовій експансії. Це наша стратегія для того, щоб видання було комерційно успішним. Але це та стратегія, яка дає колосальне задоволення. Бо насправді є величезний світ, у якому багато чого відбувається, і я хочу вести діалог зі світом.
Шкода, що видавництво вимушене відмовитися від шкільних книг. Це була дуже крута альтернатива гаджетам, бо діти їх реально із захопленням читали.
Можливо, ми знайдемо на цю серію партнера, або будуть кращі часи. Для нас ця серія не є рентабельною. На жаль, більш експериментальні, прогресивні в плані дизайну й ілюстрацій книжки не є рентабельними в нашій країні.
Ми, що робимо ці книжки, здається, трошки діти. І, в принципі, з іронією дивимося на світ, маємо почуття гумору. Тому й наші книжки з усмішкою дивляться на суспільство, на світ. Це можна побачити в цій шкільній серії. І мені також дуже жаль, що її не продовжуємо. Але це було таке бізнес-рішення. Я чекаю на кращі часи для України. І, гадаю, тоді ми зможемо продовжувати видавати більше експериментальних книг, дитячих зокрема.
Насправді є щасливі випадки, коли до нас звертаються й хочуть, щоб ми зробили видання на замовлення, яке має наш особливий погляд. Адже вміємо зробити круто, цікаво й так, щоб це дітям було приємно дивитися, читати. Відірватися від ТікТоку, або сигарет, або пива й подивитися наші книжки. Тому ми от нещодавно зробили «Конституцію», яку проілюструвала Лєра Схємка з Максимом Павлюком. Юра Кошмарченко написав просто фантастичні тексти. Цю книжку буде розповсюджувати Офіс Президента. Вона абсолютно безкомпромісна, дуже крута. Я впевнена, діти, яким 9–10 років, якщо її побачать, будуть у захваті.
«Основи» – видавництво, що працює в Україні й робить цікавий унікальний контент англійською, який має бути цікавим у всьому світі
Нову книгу «Основ» Ukrainian Railroad Ladies оцінила крута міжнародна преса. The Guardian, New York Times і багато інших видань написали про неї. Скажи, дуже важко зацікавити їх українським продуктом?
Дуже важко, дуже не просто. По-перше, треба мати продукт, який цікавий міжнародній пресі. Ця формула, яка вона? Й інколи ти знаєш, що це буде бомба, але, коли це стається, ти навіть не можеш у це повірити. Я вражена тим, наскільки крута преса. І ми ще чекаємо на майбутнє рев’ю на книжку, бо багато журналістів чекають саме на друковане видання. Це справді не просто. І треба зрозуміти, що журналісти у світі отримують дуже багато новин, товарів, продуктів, вони не чекають листа від якогось українського видавництва. Їм однаково на Україну, на те, що ми тут робимо та що це може бути класно й цікаво. Треба пробивати свій шлях, робити класний продукт. І дуже важливо класно про нього розповідати, чому це має бути комусь цікаво.
Так у чому секрет саме цієї книги? Я не пам’ятаю, щоб про ще якусь українську книжку писали міжнародні топвидання.
Я вважаю, що велику роль зіграв саме фотограф Саша Маслов, його унікальний погляд. Саша виграв дуже багато фотоконкурсів, премій із цим фотопроєктом. На мій погляд, ці фотографії дуже емпатичні. Вони не шокують. Вони не критикують. Вони з інтересом дивляться на цей феномен, на цих жінок, на цю естетику. Адже в багатьох країнах світу вже немає такої професії й немає такої історії, яка є в нас. А ще в цих фотографіях дуже багато любові.
А які книги «Основ» найчастіше купують іноземці?
Книжки про радянський модернізм і бруталізм купують дуже часто. Це однозначно наш бестселер. «Радянські мозаїки» вже розпродані. Balcony Chic – бестселер, фотокнига про наші трешові балкони. Серія Awesome Ukraine, де ми з іронією розповідаємо про Україну. Уже є 6 путівників у серії, яку ми робимо ще з 12-го року, коли ще, в принципі, ніхто особливо не цікавився путівниками або подорожами Україною. Це бестселер, ми вже продали, напевне, більш як 60 тисяч книжок. Якщо коротко, книжки англійською мовою, які ми робимо давно, мають попит навіть в Україні.
Ти знаєш, що для багатьох ти є рольовою моделлю? І не лише. Навіть коли робиш якісь маркетингові дослідження й запитуєш, хто ваш читач, багато відповідають «Дана Павличко».
Я, чесно кажучи, навіть не очікувала.
А хто для тебе є рольовою моделлю? Якщо така є взагалі.
Я скажу просто, за ким слідкую, і хто мене надихає, від кого черпаю натхнення. Наприклад, якщо говорити про Україну, то мене надихає Катя Зубарєва, засновниця бренду Sleeper. Звісно, вона будує дуже успішний у світі бізнес, але найважливіше для мене те, що вона абсолютно безкомпромісна, у гармонії сама із собою, з прекрасним почуттям гумору. І вона така, яка є, де б не була.
Ще я дуже надихаюсь РуПолом, який, крім того, що один із найвідоміших дреґ-квін світу, ще й актор, продюсер і ведучий. Я зараз кожну суботу дивлюся RuPaul’s Drag Race, і це для мене 100 % задоволення й натхнення. Обожнюю РуПола.
Ти відкрито говориш про те, що ти феміністка. Але чому в Україні й досі таке негативне ставлення як до фемінізму, так і до самого слова?
Мені здається, що ми живемо в якусь таку дивну епоху постправди: чорне є білим, а біле є чорним, де треба заново відстоювати якісь очевидні речі. Але, значить, так і треба. Люди, не розуміючи, що таке фемінізм, вкладають у це якісь свої емоції, погляди, і відповідно цей термін стає негативно забарвленим. Я за рівні права чоловіків і жінок.
У нашому суспільстві існує така стигма: якщо кажеш, що ти феміністка, то тебе будуть засуджувати. І тебе таки будуть засуджувати, тому що чомусь це дико казати. Мені здається, ми маємо не боятися казати, що ми за рівні права. Проблема існує, жінкам в Україні справді не просто. І так, я феміністка і, як кажуть, and so can you.
Ми живемо в якусь таку дивну епоху постправди: чорне є білим, а біле є чорним, де треба заново відстоювати якісь очевидні речі
Ти руйнуєш стереотипи своїм прикладом. У тебе двоє маленьких дітей, ти не забиваєш на кар’єру та якось можеш це все поєднувати. Розкажи про свій звичайний день. Як тобі вдається все організувати?
По суті, моє життя – це діти, чоловік і робота. Ну, і друзі, і якийсь час для себе. Це найважливіше. Мій день, наприклад, не забитий якимись неважливими справами. Я дуже часто кажу «ні». Останнім часом рідко даю інтерв’ю, бо хочу зосередитися на важливому. Розумію, що в дні дуже мало годин, тому хочеться їх провести корисно для роботи, для себе та своїх дітей. Загалом ранок я проводжу з дітьми. Майже весь день на роботі, а з п’ятої вдома. Кожен день вкладаю дітей спати, купаю їх. Насправді це найщасливіший час у моєму житті – час з ними. Але, звісно, і на роботі теж класно, бо я люблю те, що роблю.
Колись ти розповідала, що намагаєшся робити так, щоб люди в колективі не вигоряли. Тобі вдається?
Сподіваюся, що так. Для мене справді важливо, що в нашій команді люди не вигоряють. Людей чують. Їм не телефонують о сьомій ранку, о другій ночі. Ми всі живемо в якійсь гармонії певною мірою. Мені здається, що робота майбутнього виглядає інакше. І життя щасливіше, якщо ми вимикаємо телефони. Якщо відкладаємо телефони. Якщо не дивимось у фейсбук. Коли ми просто тут і зараз з тими людьми, яких любимо. Адже, коли життя закінчується, робота не скаже тобі «дякую». І ти будеш жаліти, що не провів більше часу з тими, кого справді любиш.
І я хотіла б, щоб люди, які працюють в «Основах», отримували задоволення від роботи. І коли кажуть, що в них стрес, вони втомилися, я їх намагаюся чути. Я не ідеальна, працюю над собою. Ми весь час працюємо над собою. Але не уявляю, щоб я чи хтось у нас на роботі телефонував би комусь у непристойні години дня, наприклад.
Що тобі потрібно, щоб відновитися?
Інколи навіть просто змінити обстановку, можливо, виїхати за місто. Або просто почитати книжку. Або нічого не робити. Або посидіти з друзями, випити вина, посміятися.
Ти встигаєш читати?
Я завжди встигаю читати. Читати – це важливо й класно. І всі можуть, знов-таки and so can you. Якщо видалити з телефона фейсбук, то дуже багато знаходиться часу для читання. Зараз, наприклад, читаю книгу, яка називається Black power чорного американського академіка про історію руху «чорної сили».
Це те, що зараз актуально. Я зараз перебуваю у фазі, коли активно слухаю й навчаюся. Зрозуміла, що мені цікаво почитати про історію цього руху, я багато чого не знаю. До речі, книжка фантастична, дуже її рекомендую. Я просто захоплено читаю її, на одному подиху.
Скажи, а як це бути Даною Павличко? Народитися в сім’ї, де діди – видатні письменники, мама – видатна письменниця. На тебе тиснуло те, що ти повинна відповідати якійсь високій планці?
Мені дуже пощастило народитися в такій родині. Пощастило мати таку маму, колосально талановиту. Це дуже багато дало. Дало можливість бути й феміністкою, і більш впевненою в собі. З такою мамою ти ростеш і не маєш меж. І це дуже класно, коли знаєш, що, в принципі, світ безмежний і ти можеш бути будь-ким. Ось за це дуже дякую своїй долі, і це те, що я хотіла б поширювати, пропагувати, давати своїм дітям, надихати дівчат. Чи я відчуваю якийсь тягар? Радше ні. Я намагаюся просто бути щасливою, проживати кожен день свідомо, цілісно, гармонійно. Робити щось, як би це не звучало банально або cheesy, що має якусь користь для суспільства.
Текст: Анна Хаєцька
Продюсер: Костянтин Гузенко
Верстка: Яніна Сич
обкладинка: Анна Шакун
Ведучі: Софія Пилипюк та Анна Хаєцька
ФОТО: архів Дани Павличко; Костянтин Гузенко
Коментарі
Підписатись