Психологія«Хіба я маю право на цей біль?». Як пережити розрив стосунків, якщо ви не зустрічалися

Дозвольте собі пережити біль

Досвід розриву не-стосунків особливий тому, що ви не мали змоги вивільнити свої почуття, доки ви були близькі з людиною, і начебто не маєте можливості горювати за нею після розставання. Ви можете відчувати, наче не маєте права на біль і смуток.

Тут пригадується цитата з Гаррі Поттера; Гаррі запитав, чи це все правда, чи відбувається лише в його голові, а Дамблдор відповів, що, звісно, це відбувається в його голові, але чого ж воно має бути несправжнім? Можливо, ми не розповіли про свої почуття іншій людині, але це не означає, що їх ніколи не було. Якщо сльози є, то вони не виникають просто так – вони про щось важливе, що було в цьому зв‘язку й що тепер є неможливим. Втрата також є: це втрата спілкування з людиною, до якої ми щось відчували, це втрата надії на бажане майбутнє, на те, що щось ще може змінитися, це біль від очікувань, які вже не стануть життям.

Тож якщо почуття є, то не варто їх заперечувати: дайте собі простір на біль, на проживання розриву. Це навряд чи буде лінійний досвід. Як і у випадку з переживанням горя, ви будете проходити крізь різні стадії: заперечення, злість, компроміс, депресія, прийняття. Вони можуть повертатися в різній послідовності, біль може накочувати хвилями. Проте з часом ці хвилі ставатимуть слабшими, і час між ними ставатиме більшим. Головна мета – навчитись жити з цим досвідом. Водночас важливо, щоб він не заповнив собою весь простір, а зайняв належне місце в малюнку вашого життя.

Поверніться до реальності

Ми можемо дуже довго продумувати, що було б, якби ми зізналися людині в почуттях, якось по-іншому повели себе, якби в іншої людини не було дівчини або хлопця, роботи в іншій країні тощо.

Тут варто зрозуміти, що оце «якби» обмежує життя людини, бо все зводиться до нього – життя відбувається в альтернативній реальності, а не там, де воно зараз є. Якщо ми тримаємося за надії та уявні сценарії, очікуємо, що щось ще може змінитися, то процес проживання втрати буде набагато довшим. Потрібно дати собі час погорювати, проте не варто постійно живити свій біль новими сценаріями, де все добре.

Якщо у вас є «якби», які ще можливі в реальності, то варто спробувати щось змінити. Спробуйте обговорити з людиною, чи можливі між вами якісь романтичні стосунки або інший вид взаємодії, який би підійшов вам обом. Проте якщо наслідки зміни занадто великі або вона може завдати шкоди вам або вашому партнеру, то краще її відпустити. Продумайте всі варіанти майбутнього, які могли б бути, дайте цим думками побути, а потім співставте їх зі своєю реальністю та прийміть, що вони неможливі. Можливо тільки те, що є у вас тут і зараз.

Говоріть про це з людьми, які вас підтримують

Ділитися своїми переживаннями – важливо. Це дає нам змогу пережити біль, краще осмислити досвід і присвоїти його собі, побачити нову перспективу на ці стосунки, нас і нашого партнера й отримати підтримку у процесі переживання втрати.

Проте коли йдеться про розрив стосунків, яких не було, нас може зупиняти сором. Ми можемо боятися, що вони не сприймуть наш біль серйозно, вважатимуть нас наївними, не захочуть слухати, одразу даючи пораду не сумувати й забути, бо ніби нічого не було, бо немає, через що сумувати.

Сором – це соціальне почуття. Воно пов’язане з контекстом, наче ви якась або якийсь не така чи не такий в ньому: начебто недоречно уявляти вашу річницю, коли ви знайомі два тижні. Це відчуття також пов’язане з бажанням розчинитися, щоб ніхто не бачив вашу «недоречну» поведінку в цій ситуації.

Ми не можемо впливати на почуття, які в нас виникають, але ми можемо обрати, як їх проявити: чи дозволяємо ми їм захопити себе та підпорядковувати собі нашу поведінку, чи обираємо приховувати їх, чи знаходимо слова чи інші способи, як можна їх виявити, піклуючись водночас про себе та про інших. Якщо ви почуваєте сором і через це вам важко відкритися друзям або рідним, то ви можете впоратися з ним, проговоривши це почуття – озвучте, що вам соромно зізнатись в уявленнях про велике майбутнє разом, що закохалися, не бувши в стосунках. Після цього буде простіше розкритися та далі говорити про свій досвід.

Чому ви постійно опиняєтеся в стосунках, яких не було?

Це нормально, якщо іноді ви закохуєтесь, хоча стосунків і не було. Проте варто звернути увагу на ці ситуації, якщо це постійно повторюється.

Може бути багато причин, чому ви опиняєтеся в не-стосунках. Наприклад, у вас є потреба й тільки один знайомий шлях її задоволення. Якщо ви хочете уваги, турботи, розуміння, взаємності тощо, то починаєте шукати їх там або з тими, хто не може це дати. Тоді важливо зрозуміти, які потреби ви намагаєтеся закрити, і шукати, як їх задовольнити іншим чином.

Можливо, у вас є уявлення, що ви не заслуговуєте на щастя або недостатньо хороші, щоб вас хтось любив. Можливо, ви боїтеся болю від довготривалих стосунків чи вам складно наближатися до іншої людини, де ви по-справжньому себе розкриєте, а тому обираєте ті взаємини, які приречені на кінець навіть до початку.

Усі випадки будуть індивідуальними та, ймовірно, залежатимуть від вашого унікального досвіду. Якщо ви постійно закохуєтеся в недоступних людей, це завдає болю та відчуваєте потребу зрозуміти, що з цим робити, спробуйте звернутись до психолога чи психотерапевта й обговорити ці ситуації.