ПсихологіяЩо таке романтизація ментальних хвороб і чому це шкідливо
Естетизація хвороб і прикрашання дійсності
Романтизувати означає змальовувати певне явище кращим, ніж воно є в реальності. У випадку з ментальними хворобами це можуть бути уявлення про них як про красивих, благородних чи захопливих. Розлади можуть зображувати прикрашено, естетизувати та підносити, викривлюючи ту дійсність, у якій живуть люди з цими хворобами. Часто романтизація тісно пов’язана зі стереотипами, які можуть виглядати як «позитивні», хоча насправді лише затирають справжній стан речей і заважають репрезентації. Так, людей з обсесивно-компульсивним розладом подекуди вважають такими, які нібито просто люблять порядок, а розлади аутичного спектра пов’язують із геніальністю.
Розповідаємо, як до ментальних хвороб ставилися в різні часи та чим небезпечна нині поширена романтизація таких розладів.
Текст: Леся Королюк
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
Яким було ставлення до ментальних хвороб у різні часи?
Ставлення суспільства до ментальних хвороб різнилося в різні епохи. Наприклад, за доби неоліту й до Середньовіччя нестандартну поведінку чи мислення людей часто пояснювали одержимістю демонами, впливом чар чи божественним покаранням. Популярними також були теорії про дисбаланс рідин в організмі, які буцімто ставали причиною негараздів із психікою. До 18 століття набули поширення психіатричні лікарні, що здебільшого слугували місцями не стільки терапії, скільки ізоляції пацієнтів від соціуму. Люди з ментальними хворобами відносно донедавна (а подекуди й досі) були стигматизованими: родичі їх соромилися та ховали від сторонніх очей, а соціум зневажав і нерідко боявся.
З приходом доказової медицини та психотерапії до ментальних захворювань поступово почали ставитися, як і до фізичних. Науковці й лікарі уклали діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів (DSM) і почали рухатися до все гуманніших і прогресивніших методів терапії.
У 20 столітті психологія та психіатрія стали підґрунтям для розмаїтих філософських ідей і течій. Зиґмунд Фройд і Карл Юнґ шукали паралелі між первісними культурними ідеями, що стали підвалинами цивілізації, і ментальністю людей. А французький мислитель Мішель Фуко висунув для свого часу революційну ідею про те, що наше ставлення до ментальних хвороб здатне змінювати суспільство загалом і динаміку влади в ньому зокрема. На його думку, навіть доказова медицина може помилятися, часто несправедливо ділячи людську поведінку на «правильну» та «неправильну».
Ідеї Фуко були однією з причин того, що у другій половині 20 століття ставлення соціуму до ментальних хвороб почало змінюватися в толерантніший бік. Наприклад, у 1950–1960-х роках у США стартував рух за деінституціоналізацію – процес звільнення пацієнтів психлікарень, що нерідко слугували своєрідними в’язницями, і введення їх у суспільство та повноцінне життя. Проте загальна освіта широких мас стосовно ментального здоров'я не завжди йшла в ногу з прогресом, тож певний час такі колишні пацієнти могли стикатися з нерозумінням, а то й агресією у свій бік. Досі ми спостерігаємо процес того, як стигма поступово спадає з теми ментальних захворювань, а суспільство говорить про ці проблеми все більш відкрито й толерантно.
А як ментальні розлади висвітлювала попкультура?
У 20 столітті до осмислення образів людей із ментальними хворобами долучилися й попкультура та медіа. Один із перших поширених образів таких людей був радше негативним: це був шаблонний типаж божевільного вбивці. Новинарі акцентували на ментальних хворобах упійманих злочинців, а кіносценаристи змальовували психічно нездорових маніяків у стрічках на кшталт «Мовчання ягнят», «П’ятниця 13-те» чи «Техаська різанина бензопилою». На думку дослідниці Аніми Шрести, так творці медіаконтенту іншували людей із ментальними хворобами, умовно відділяли їх від «нормального» суспільства.
Згодом, у 21 столітті, іншування набуло нових форм. Люди з ментальними розладами почали активніше приймати себе та свої особливості, шукаючи в них певну розраду. Усе прогресивніше ставлення соціуму до таких розладів дало їм змогу відкритіше говорити про себе та ділитися реальним досвідом. Проте навіть це не завжди вберігало їх від потрапляння в умовну категорію «інших»: у кіно й літературі поширилися типажі «божевільного генія» («Ігри розуму», «Ван Гог: Портрет, написаний словами»). Зазвичай це образ науковця чи митця, який відрізняється від більшості не лише своїми здібностями, а й ментальним здоров’ям. Тепер персонаж із психічними хворобами не лякав публіку, як раніше, а заворожував і надихав. Глядачі починали мріяти бути схожими на таких героїв. Саме з цього моменту, на думку дослідників, починається романтизація ментальних хвороб.
Відносно нещодавнім приводом занепокоїтися для експертів із ментального здоров’я був серіал «13 причин чому», що виходив на Netflix із 2017 до 2020 року. Твір розповідає про дівчину, яка наклала на себе руки через булінг у школі. Перед цим вона записала 13 аудіокасет, по кожній на одну людину, яка, на думку героїні, змусила її до фатального вчинку. На думку дослідників, такий контент романтизує суїцид і змальовує його як цілком реальне розв'язання проблем, а також оригінальну помсту за образи.
Як соцмережі романтизують ментальні хвороби
Окрім фільмів чи книжок, одним із найбагатших джерел романтизації ментальних розладів вважають соцмережі. Майданчики для вільного спілкування та маніфестації себе, з одного боку, допомогли раніше стигматизованим людям ділитися власним досвідом і знаходити підтримку. З іншого ж боку, соцмережі породили та допомогли поширити велику кількість ненадійного й не завжди етичного контенту, що може негативно впливати на репрезентацію психічних розладів.
Однією з платформ, що до цього активно доклалася, вважають Tumblr. Це соцмережа, популярна серед молоді у 2010-х, що дає змогу створювати власні блоги та легко ділитися улюбленим контентом з іншими. Саме на цьому майданчику зародилася в певному сенсі ціла субкультура, що вбачала в ментальних хворобах внутрішню красу та зовнішню естетику. Користувачі створювали чорно-білі колажі та ділилися дописами, де оспівували своє захоплення депресією, естетизували анорексію чи вигадували поетичні метафори до суїциду.
Нині однією з найпопулярніших соцмереж є TikTok, який має вже окрему спільноту користувачів, які присвячують свої відео ментальному здоров’ю. Серед них, на жаль, також є певна кількість романтизованого, а подекуди й зовсім фейкового контенту. Наприклад, деякі блогери симулюють ментальні хвороби, щоб привернути увагу та набрати підписників.
Чим романтизація шкідлива?
З першого погляду, висвітлення ментальних хвороб не в негативному ключі може видатися корисним, адже ті звільняються від багаторічної стигми. Проте насправді романтизація тих чи інших недугів має цілу низку шкідливих наслідків.
По-перше, романтизація викривлює реальну дійсність. Вона фокусується на вибіркових проявах тієї чи іншої хвороби й ігнорує решту симптомів, що можуть виглядати не настільки привабливими. Наприклад, можна звертати увагу на такі прояви тривожного розладу, як нервовий тік чи занепокоєння через дрібниці, але не завжди говорять і про менш романтичні його наслідки, як-от часте блювання. Таке викривлення реальності призводить ще й до знецінення справжніх досвідів людей. Ті, хто має ментальні хвороби, можуть стикатися з нерозумінням, неприйняттям і несерйозним ставленням до своїх проблем.
По-друге, романтизація парадоксально одночасно й толерує, і стигматизує ментальні хвороби. Це працює за принципом ієрархізації недугів: наприклад, депресію чи біполярний розлад часто вважають «цікавішими» та «романтичнішими», у той час, як шизофренія може вважатися страхітливо незрозумілою, а людей, які її мають, можуть досі вважати небезпечними для соціуму.
Ще один негативний наслідок романтизації – так зване емоційне зараження. За цим феноменом, на людину схильні впливати емоції її оточення. Дослідження демонструють, що ті, хто тісно спілкується з людиною з депресією, мають шанси з часом виробити симптоми цього недугу й у себе. За цими ж дослідженнями, користувачі соцмереж, які постійно бачили у стрічці сумні пости друзів, із більшою ймовірністю починали й самі віддзеркалювати відповідні емоції. Отже, цілком імовірно, що учасники спільнот, які романтизують ментальні хвороби, можуть і самі з часом відчути на собі симптоми своїх же захоплень. А оскільки романтизація своєрідно надає психічним захворюванням вищого статусу, вона може ще й віднаджувати людей від лікування.
Чи є здорова альтернатива романтизації?
Щоби боротися зі стигмою, що досі оточує різноманітні ментальні хвороби, експерти радять практикувати обізнаність. Це про розвінчування стереотипів, пошук реальних досвідів і доказової інформації про ментальне здоров’я. Обізнаність передбачає толерантне ставлення до людей із будь-якими діагнозами, а також утілення цієї толерантності на практиці. Наприклад, це може бути боротьба за рівність для таких людей у всіх сферах, поширення правдивих матеріалів і безпосередня допомога тим, хто цього потребує.
Обізнаність сприяє тому, щоб прибирати осуд і страх суспільства перед ментальними хворобами, а також допомагає людям дбати про себе та вчасно звертатися до фахівців із психічного здоров’я.
Коментарі
Підписатись