Гардероб«Люблю, щоб у речей була історія». Гардероб ілюстраторки й дизайнерки Мирослави Шевченко
«Я ніколи не зважаю на тренди й не намагаюся вписатися в щось»
ДЛЯ РУБРИКИ «ГАРДЕРОБ» ми фотографуємо красиво, самобутньо або дивно одягнених людей у їхніх улюблених речах і просимо розповісти пов’язані з ними історії.
Цього тижня наша героїня – ілюстраторка й засновниця бренда M1R Мирослава Шевченко.
Текст: Анна Хаєцька
Фото: Яніна Сич
У дитинстві мене ніколи не обмежували в одязі. Я маю молодшу сестру, з якою в нас невелика різниця, 2 роки, і батьки нам завжди давали право вибору – одягатися так, як нам цього хотілося. Навіть якщо часом це виглядало дивно.
Народилася я в Луганську, і в школі в нас не було форми взагалі. Це був фізмат клас, і дівчат було дуже мало, тому хлопцям просто доводилося приймати всі мої образи. Навіть якщо я приходила з червоним волоссям чи в черевиках на величезній платформі. Усе завжди було окей. Загалом любов до взуття на платформі – ще з дитинства. Пам’ятаю, як мені хотілося черевички, як у ляльки Братц, і ми з бабусею (із нею завжди разом ходили на шопінг) відправилися на пошуки. І ми таки знайшли їх у відділі Барбі. Ось ця любов до платформи в мене досі. Це відгук ляльок Братц, дитинства, моїх мрій.
Моя однокласниця якось потягнула мене на секонд, і так почався мій самостійний шопінг. Якось я знайшла там картаті сорочки, у яких узагалі ніхто не ходив, і в класі мені сказали, що взяла їх у дідуся. А тут бац – і через 2 роки всі в цих сорочках ходять.
Але в нас ще були секонди, де 10 речей були за 10 гривень. І ти їх набираєш повні пакети. Тобі це й не треба, але ж як втриматися. І ми з сестрою тягнули ці величезні мішки додому. У якийсь момент за таку купу речей нас почала сварити мама. Тоді ми придумали схему: ми йшли на секонди прогулювати школу. Оскільки ми жили на першому поверсі, я забігала додому першою без речей, а сестра мені у вікно закидала пакети й потім сама заходила також із порожніми руками. І вже вдома ми перебирали, що нам треба, а що – ні. Потім ховали речі під ліжком. Мама час від часу питала: «Я щось не бачила цього». А ми такі: «Та ні, це вже давно купили, уже рік лежить». Таке в нас було.
Я ніколи не зважаю на тренди й не намагаюся вписатися в щось. Якщо мені подобаються тонкі окуляри, то я буду ходити в них весь час. У мене є навіть деякі речі, які роками є основою мого гардероба. Наприклад, рюкзак Kanken, який купую протягом 10 років. Ось він зноситься, і я купую точно такий же, точно такого ж розміру. Є високі кеди Vans, щоб кататися на скейті. Я щороку купую одну й ту ж пару, навіть не змінюю колір. Ще знайшла для себе іспанський бренд взуття New Rock і не можу нічого більше іншого носити взагалі. У мене 5 пар цього взуття. Замовляю черевики, чекаю по 3 місяці, але вони того варті.
У мене взагалі все починається із взуття, я спочатку думаю, які черевики взую, а потім до цього підбираю одяг. Або від аксесуарів ще залежить. Мені здається, у мене не одяг в пріоритеті, а взуття чи аксесуари. Я ношу всілякі штуки на обличчі, компонуючи їх з іншими прикрасами, наприклад сережками. Що більше мені хочеться надіти на себе аксесуарів, то простіше має бути одяг. Напевно, так і збирається мій образ. А ще він збирається залежно зачіски й кольору волосся. Я щомісяця ходжу до подруги фарбуватися, і вона сама вирішує, який буде колір. Звідси в мене вибудовується система поєднання кольорів.
Якщо мені зробили синій колір волосся, то я буду ходити в джинсовій куртці, у синьому береті, у білих убраннях, у якихось світлих тонах. Не люблю поєднувати багато кольорів. Здебільшого в мене все чорно-біле. Якщо дивитися на мою стійку з одягом, то висить чорне, біле й у кінці трішки червоного та рожевого.
А якщо, наприклад, мене пофарбували в яскраво-рожевий колір, терміново потрібні або рожеві аксесуари, які, як правило, швидко знаходжу на ASOS. Можу ще сама зробити, виліпити з глини сережки чи брелок.
Я люблю розглядати людей. Люблю, коли в них є, що розглядати. І сама теж люблю купу детальок на себе начіпляти. Мабуть, дається взнаки робота ілюстраторкою. Часто десь сидиш у кав’ярні чи на вечірці й ловиш себе на тому, що твій погляд ковзає по людях і вихоплює цікаві деталі одягу чи аксесуарів.
Зараз мені подобається багато українських дизайнерів. Я закохалася в джинси Ксенії Шнайдер. Купила перші (у мене там працюють друзі, і вони мені якусь шалену знижку зробили) та стільки компліментів отримала, як ніколи. І після цього ще купила парочку, не можу тепер інші носити, і все, зараз тільки до них за джинсами. Часто на ASOS замовляю. Я взагалі не знаю, які в Україні магазини й чи є там щось, що можна було вибрати. Якщо я буваю за кордоном, то можу заходити в магазини типу Urban Outfitters, де збірні бренди, скейтерські або просто streetwear. І, звісно ж, ношу речі власного бренда. У мене залишаються всі семпли. І я роблю те, що сама хочу носити, тому часто ходжу в одязі свого бренда.
Можу одягнутися, як принцеса, у якусь об’ємну спідницю й узути масивні черевики на платформі. І відчуття, нібито я йду в мультяшному кліпі на вбивство монстрів. Це, напевно, найдивніше, що я ношу. Мені взагалі здається, що подобаються речі, які схожі на дитячі. Часто ловлю себе на тому, що хочу збільшити дитячі речі до великих розмірів і ходити в них, тому що вони більш продумані, прикольніші, зручніші, ніж дорослі.
Ще я страшенно люблю носити каблучки, такі величезні, можу на кожному пальці. Є український бренд АВС rings. У них купила 6 каблучок, ношу на кожному пальці, вони супервеликі, але я настільки звикла, що можу з ними навіть спати. Виходжу з дому, можу пройти 10 метрів, зрозуміти, що я не одягла їх, повернутися, надіти й піти далі. Тобто я настільки звикла, що в мене на пальцях якісь габаритні прикраси, що, коли виходжу й розумію, що їх немає, завжди повертаюся.
Тренч – одеська барахолка, капюшон-балаклава – київська барахолка, сумка, колготи – ASOS, рукавички – Stradivarius.
Щоразу, коли я їду в Одесу, маю потрапити на барахолку. Завжди намагаюся їхати на вихідні, побродити там. І якось до мене підбігла бабуся й каже: «Я знаю, що вам потрібно», – веде мене за собою й показує цей тренч. А він щось 30 гривень коштував. Тепер це мій улюблений тренч, у нього незвичайний крій. Люблю за це барахолки й ось цих бабусь.
Капюшон-балаклаву я купила на київській барахолці, у військовому відділі. Я люблю заходити туди. Там є всякі штуки для льотчиків, танкістів. І ось цей капюшон – деталь як і цікава, так і функціональна: одягається цілком на обличчя, залишаючи тільки очі.
Спідниця – ASOS, бомбер – секонд, сорочка – Collusion, косинка – M1R.
Коли я побачила на ASOS цю принтовану спідницю, вирішила, що мені це терміново треба. У мене просто 2 підходи до шопінгу: або я бачу щось і відразу купую, або можу поміряти, сумніваюся, і, якщо за тиждень жодного разу не згадала про цю річ, отже, вона мені не потрібна. Якщо хоч раз згадую, то замовляю, повертаюся за нею.
Бомбер коштував 1 гривню, це подарунок сестри. Він довго лежав, спочатку мені не подобався, але пройшло 4 роки, я про нього згадала, і тепер він підходить під всі мої луки. На що ти не одягнеш зверху цей бомбер, завжди красиво.
Косинка моя, я вручну робила трафарет. Під бомбером сорочка, схожа на шкіряну, текстурна. Я люблю поєднувати різні текстури, мені важливо, щоб тканини були різні. Я і в малюнках намагаюся так робити: цікавіше виглядає.
Штани – одеська барахолка, косинка – Tonko, топ – Puma, черевики – New Rock.
Часто знаходжу одяг на блошиних ринках. Люблю, щоб у речей була історія. Одного разу на одеській барахолці я побачила бабусю, яка продає дуже красивий костюм. Я підійшла, і вона розповіла, що це її весільний костюм, і попросила за нього 80 гривень. У мене з собою було 500, я їй їх віддала. Спочатку думала його перешити, але тепер просто ношу під пояс.
З усіх спортивних брендів я люблю тільки Adidas Originals і Puma, останні часто роблять колаборації з дизайнерами й, коли я заходжу до магазину, то відразу йду в дизайнерський відділ.
Черевики New Rock, у яких я ходжу цілий рік. Це моя улюблена пара взуття.
Джинси – Ksenia Schnaider, бомбер – Adidas Originals, футболка – мерч Crystal Castles, берет – ASOS, черевики – New Rock.
Футболка – мерч гурту Crystal Castles, це моя улюблена група зі школи. Ми пішли з сестрою в Києві на їхній концерт. І раптом до нас підійшов директор KAMA, Сергій Вовк, і просто подарував ці дві футболки, побачив нас у перших рядах, де ми стрибали. Потім повів нас прямо до артистів і вони на футболках розписалися.
Черевиків від New Rock у мене 5 пар. Ці білі – на вихід. Вони дуже важкі, у них можна ходити тільки годину, сходити покрасуватися в «Каштан» і додому. Потім узуваєш чорні та йдеш на вечірку або гуляти.
Комбінезон – M1R, ремінь – M1R х СБПЧ, косинка – секонд.
Ремінь – колаборація мого бренда M1R з пітерською групою СБПЧ. Я їх люблю зі шкільного періоду. Колись вони приїздили до Києва й мені вдалося з ними познайомитися в КАМА. Я їм запропонувала колабу, ми зробили три ремені, де були цитати їхніх пісень. На цьому написано «Хто не забуде першого кохання не забуде останнього».
Косинка з секонду з моїм улюбленим принтом. Вона нагадує мені мою чорно-білу кицьку – і все, що я бачу з таким візерунком, купую. Називаю цей принт «мінікицька».
Комбез мого бренда M1R. Я дуже люблю комбінезони, коли мені ліньки придумувати лук, просто одягаєш і йдеш.
Джинси – Ksenia Schnaider, сорочка – «Тіпи», топ – Puma, сумка – секонд.
Ця сорочка називається «Тіпи». На карантині ми з друзями з’їхалися в 4-кімнатну квартиру: фотограф, модель, перукар і я. Така собі мініспільнота. Нікуди ходити не можна було, ми жили у квартирі, робили зйомки, фотографувалися, малювали. Фотограф Даня Котляр якось відзняв своїх друзів на природі, з’єднав усе це в принт і надрукував на тканині. Зробили 20 сорочок – лімітовану колекцію «Тіпів». Тепер до мене підходять і говорять: «Гарні в тебе чоловіки».
Сумку купила на секонді на Лісовій, вона мене підкупила тим, що там є окрема липучка для скейта.
Джинси, сумка, ланцюжок – ASOS, сорочка – барахолка, куртка – секонд.
На голові – ланцюжок з ASOS. Я дуже люблю принцес (на секонді купую сукні як у казках). Навіть якщо одягаю якийсь грубий одяг, то люблю його доповнити милими прикрасами.
Куртка, яку ненавидів колишній хлопець, не знаю чому. Тепер це одна з моїх найулюбленіших речей. У неї ще була пляма на рукаві, чорнильна. Я не довго думаючи намалювала хрестик. Люблю прозорі матеріали, тому й купила цю сумку. Це елемент, який такой можна порозглядати, що в тебе там лежить. Мені здається, що в мене десь 10 прозорих сумок: маленьких, великих, куди й планшет влізе, і ноутбук.
Коментарі
Підписатись