Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

ГардеробГардероб співачки Христини Варламової (Люсі)

Гардероб співачки Христини Варламової (Люсі) — Гардероб на Wonderzine

Мене засмучує, що споживацька культура переходить межі нормального

ДЛЯ РУБРИКИ «ГАРДЕРОБ» ми фотографуємо красиво, самобутньо або дивно одягнених людей у їхніх улюблених речах і просимо розповісти пов’язані з ними історії.

Героїня нового випуску – співачка Христина Варламова, яка відома під сценічним ім’ям Люсі.

текст: Анна Хаєцька

фото: Маша Кислова

Мені ніколи не нав’язували, що маю носити, і я з дитинства могла обирати речі, які мені подобалися, звісно ж, крім зовсім раннього дитинства. [сміється] Мама розповідала, що її сестра привезла з Франції ляльку в зріст дитини з цілим гардеробом, і мене вдягали в ці сукні й костюмчики, поки я з них не виросла. Але пам’ятаю, що вже з шести років могла самостійно обирати й фасони, і кольори.

Я росла в Хмельницькому, і секонди були на кожному кроці. Мої батьки спочатку були проти, щоб я там одягатался, а потім якось вмовила їх піти разом зі мною й відібрати речі. З часом вони й самі почали там купувати, і зараз ми абсолютно нормально на цю тему спілкуємося, хоча наразі я дуже рідко купую речі на секондах. Усе-таки секонди – це місце, куди ти заходиш і повертаєшся з пакетами того ж мотлоху. І я зрозуміла, що не хочу цього робити. Мені подобається один секонд в Одесі біля вокзалу, я туди заходжу щоразу, коли приїжджаю до міста. І в мене правило – ніколи не повертатись з торбою, максимум одна-дві речі. Або взагалі можна піти і подивитися, як в галерею. Там є класний стенд із в’язаними серветками, скатерками, декором. Але це теж більше як розвага, а не спосіб знайти якусь річ.

Коли я була підліткою, пам’ятаю, що мені подобалися серіали «Флорісьєнта», «Буремний шлях». І мені дуже хотілося бути схожою на героїнь. А саме тоді зароджувалася неформальна культура емо, «трешгьорлз» і мода на різнокольорові речі. Пам’ятаю, носила яскраву спідницю-пачку, якісь барвисті футболки, дуже багато намиста, браслетів, заколок. Уся голова в заколках, це було дуже прикольно.

Тоді ж я почала підпрацьовувати фотографкою та заробляти свої перші гроші. Мені було десь 13. Пам’ятаю, як на перший гонорар купила собі жовті «тімберленди», тоді навіть не знала, що вони так називаються. Ніхто тоді не ходив у таких, і я часто чула: «Фу, ти як лісоруб якийсь». Усі ходили в чобітках, з якоюсь, як казала моя бабуся, цигейкою. [сміється] А я купила ці руді на шнурівках тімберленди й була щаслива.

Після цього мій стиль почав змінюватися, я почала цікавитися, що носять у великих містах, була підписана на різні пабліки типу «LookBook New York», і мені вже подобалося спостерігати за модою великих міст. Тоді я зробила «LookBook Хмельницький» і фоткала. І це був досить просунутий паблік.

У 22 роки в мене було власне комунікаційне агентство і ми почали добре заробляти. І чомусь я не думала про те, що треба ці гроші кудись вкладати чи збирати. Я все витрачала на одяг, подорожі, косметику. Ми могли зайти в ЦУМ чи Icon і просто просадити гроші, як у казино. У мене є декілька речей у гардеробі з тих часів, з цінником вище 1000 доларів, але я їх не ношу. Це жах, я на них дивлюсь і думаю: може, дітям будуть. [сміється] Є одна така сукня з колаби Kappa х Faith Connexion. Вона схожа на халат, у якому боксери виходять на ринг: така велюрова, з капюшоном. Я не розумію, навіщо це купила. Але вона висить, можливо, ще настане її час.

До пандемії два роки носила лише чорні речі, була в такій тусовці, де всі носили чорний колір. І я теж почала. Але насправді я не ідентифікувалася, тільки уніфікувалася, і потім під час локдауну, коли почала переглядати свій гардероб (ресайклити, перешивати), то зрозуміла, що моє життя стало якимось темним із цими речами, тому що моя душа не така. Тоді припинила з цією чорною гамою й повернулася до кольорових.

У мене є декілька форматів шопінгу. Є онлайн-шопінг – це коли мені дуже сильно подобається якийсь бренд в інстаграмі. Наприклад, Paloma Wool– це марка з Барселони, у них зараз вийшла дуже прикольна колекція. Проте інстаграм – це імпульсивні покупки, і я намагаюся їх уникати. Мене загалом засмучують ці однакові ноунейм-бренди в інстаграмі, які продають якийсь мотлох. Ця споживацька культура переходить межі нормального. Те, як нам намагаються впихнути щось, що нам загалом і непотрібно.

Другий формат – це коли мені потрібно докупити якусь річ раз або двічі на сезон або на якийсь вихід. Стараюся купувати одяг у брендових магазинах. Наразі я живу за містом, недалеко від outlet-містечка «Мануфактура», і майже завжди туди їду, коли мені щось треба. Можу також заїхати в ЦУМ, ходжу до стокових брендових бутіків. Намагаюся купувати річ, щоб вона була передусім якісна й могла мені прослужити довго.

У мене є швейна машинка, і я деякі речі перешиваю з того, що в мене є. Але ці речі більше для виходу, фото, зйомок. Я живу за містом, мені не потрібно щодня їздити на роботу й одягатися як на парад, працюю теж з дому. І це дуже допомагає економити: є якісь речі для виходу, є речі для дому, от як у мене в шафі все сплановано. У сезон я купую 2–3 речі, а все інше перешиваю.

Штани Ralph Lauren Sport, шкільна кофта чоловіка, черевики Dr.Martens, колекція Vegan

Це мої лижні штани, з яких я зняла підкладку, вони вийшли дуже тоненькі й легенькі, а кофта мого чоловіка, у якій він ходив у школу. Ми її знайшли недавно, вона мені так сподобалася, тим паче в тон цих штанів. Я постійно ходжу з великими навушниками, бо зараз займаюся саунд-дизайном, часто прослуховую треки. І мені не вистачає AirPods, мені треба саме такі навушники. У мене вже ціла колекція їх, і це такий класичний образ Luci basic.

Джинси із секондхенду, лонгслів – мій проєкт Girls Power, футболка JUL, хустка бабусина

Джинси я купила на одеському секонді, мені сподобався їхній крій. Лонгслів я зробила для свого проєкту, для якого зібрала плейліст з українськими продюсерками та співачками, які відомі в вузьких колах, і випустила однойменний мерч – Girls Power. А потім бренд JUL подарував такого ж кольору тон у тон футболку «Ой у вишневому саду». І я так почала носити ці речі разом, нашаровувати, а зверху зав’язую бабусину хустку. Люблю в’язані фактурні речі.

Велосипедки – мій мерч «Люсі», чоботи Burberry, сумка JUL, водолазка Sandro, хустка «Схоластика»

Я називаю цей образ «лук на базар». Велосипедки – це мій мерч «Люсі», я їх пошила із цупкої тканини, яку зазвичай використовують для манжетів курток. І також виготовила під замовлення стрічку-резинку – «шашечку». «Схоластика» – бренд, який я роблю з подругою та своїм чоловіком. Ми виготовили їх улітку, зробили 6 дизайнерських хусток. Їх усі розкупили, лишилася мені ось ця одна.

Черевики Buffalo, штани, водолазка – ноунейм, куртка Lacoste, балаклава «Андрій Store»

Ці червоні шерстяні штани я купила у Хмельницькому. Водолазка залишилася ще зі шкільних років. Вінтажну балаклаву подарував чоловік, він купив її в одного хлопця Андрія, який збирає з секонда цікаві речі. Цей образ я називаю «Операція И».

Боді O(FourFour), джинси Ksenia Schnaider, взуття Max Mara

Я називаю цей лук «Образ для лайвів», у ньому дуже зручно рухатися. Боді – це річ українського бренда, який виготовляє спортивний одяг із переробленого нейлону, як і Ксенія Шнайдер використовує для виготовлення джинсів перероблені речі. Мені дуже імпонують екологічні ініціативи й те, що українські бренди їх втілюють у життя – дуже надихає.

Сукня Isabel Marant, пальто з секондхенду, ботильйони Max Mara, сумка LLSI knitwear

Я називаю цей лук «на побачення» або «піти пограти в нарди». Люблю цю сукню за те, що вона має затяжку, яка може регулюватися, і відповідно фасон сукні змінюється. Сумочку я знайшла в будинку чоловіка і його батьків, де ми зараз мешкаємо. Вона вочевидь комусь не була потрібна, бо виглядала досить смішною. Це сумка грузинського бренда LLSI knitwear. Як на мене, вона класна, я її забрала та ходжу з нею постійно.

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.