СтильБлискуче, рожеве й інклюзивне: що таке тренд на гіперфемінність
Нова жіночність для всіх
Гіперфемінність – тренд, що полягає в максимально, часом навіть перебільшено жіночному самовираженні. У межах цього тренду жінки носять багато рожевого і блискучого, повертають у моду мініспідниці та штани з низькою посадкою, а також відвертість у вбранні і яскравий макіяж. Естетика гіперфемінності відсилає до епохи дев’яностих і нульових, коли такий стиль теж був популярним. Проте нині цей тренд має дещо інші значення та вплив на жінок, ніж раніше.
Розбираємося, що таке естетика гіперфемінності зараз, і як різні жінки знайшли в ній можливість проявити себе.
Авторка: Леся Королюк
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
Звідки виникла підкреслена фемінність у моді
Сучасний образ жінки почав формуватися в минулому столітті. Саме тоді, у 1914 році, винайшли бюстгальтер сучасного типу, а в 1915-му почали випускати помаду в тубах. З 1925 року жінки почали носити спідниці до колін (раніше не можна було оголювати ноги взагалі). Незабаром винайшли бікіні, а у 1965 році – мініспідницю, увівши в норму все більш неформальні жіночі луки.
Ідеалізований жіночий образ у моді став мейнстримом у часи Мерилін Монро. Створення сексуалізованого та бездоганно прикрашеного образу пов’язують із потребою знайти та затвердити своє місце у світі, де домінують чоловіки. Тоді успішність і соціальний капітал жінки вимірювалися саме зовнішнім виглядом, що був запорукою її умовного просування вгору в суспільстві.
У 90-х і 2000-х ідеали відвертої та гіпертрофованої фемінності диктували такі зірки, як Періс Гілтон, Ніколь Річі чи Брітні Спірс. Їхні продюсери створили для публіки жіночні й сексуальні образи дівчат, які постійно думають про хлопців, кохання й розваги, а їхні цінності зводяться до зовнішнього та відносно поверхового. Таких жінок подекуди зневажливо називали бімбо: зазвичай це був стереотипний образ красивої, модно й сексуально вдягненої, але не дуже розумної блондинки.
Новий тренд на гіперфемінність виник наприкінці 2010-х – початку 2020-х. Одним із головних майданчиків поширення цієї естетики став TikTok, де жінки з різних куточків світу діляться луками, у яких переважає рожевий колір, відвертість і блискітки, викладають поради з макіяжу та свої останні покупки, а також маніфестують жіночність і не соромляться цікавитися стереотипно «дівчачими» темами, як-от плітки про знаменитостей чи мода. Проте нині користувачки, які викладають такий контент, уже не завжди відповідають старим стандартам краси: вони пишаються розмаїтістю, своїм кольором шкіри, різними формами тіла та можливістю вільно проявляти свою ідентичність.
Фемінність vs фемінізм: як змінювалася взаємодія жіночності та жіночого руху
Не всі жінки поділяли ідею фемінності як способу завоювати соціальний авторитет. З появою фемінізму як міжнародного руху, особливо з другої половини 20 століття, підкреслена фемінність вступила у своєрідну конфронтацію з жіночим рухом.
У 2010-х набув популярності образ girlboss, що асоціювався з амбіціями, незалежністю, упевненістю в собі та кар’єризмом як головною цінністю в житті. Цей тренд запустили підприємиці Шерил Сандберг і Софія Аморузо – вони просунули ідею, що жінкам час відновлювати справедливість у професійному світі, давно захопленому чоловіками. Для цього, на їхню думку, потрібно було максимально наслідувати чоловіків у всьому та фактично грати за їхніми правилами, наприклад, носити строгий діловий одяг, поводитися так само строго й не дозволяти собі зайвих емоцій тощо. Вони пропонували новий умовно феміністичний і капіталістичний ідеал жінки, яка віддає всю себе роботі й зневажає «традиційній» жіночі ролі та прагненням, як-от хатня праця чи народження дітей. Образ дівчини-боса не ставив фемінність у пріоритет – він її відкидав. А в парі з феміністичними ідеями він подекуди навіть зневажав і висміював жінок, які вважали красу за цінність, мали «традиційні» інтереси та самостверджувалися завдяки зовнішності. Такі тренди насаджували багатьом жінкам почуття сорому за власні бажання, якщо вони не збігалися з ідеалом. Нині ж тренди змінюються, і чимало жінок продовжують боротися за можливість вільно обирати стиль вбрання та життя.
Проте останніми роками ця ситуація змінюється: дівчина-бос втрачає популярність, а на її місце приходять свобода самовираження та жіноча солідарність. У такому контексті гіперфемінність не лише знову розквітла, а й стала здоровішою естетикою, ніж раніше.
Як гіперфемінність знову стала популярною?
Рожевий колір і блискітки повернулися у тренди із завершенням пандемії. Його пов’язують із психологічним і модним явищем «дофамінового вдягання», що характеризується радісними, яскравими, життєствердними мотивами в одязі, які почали вдягати після зняття карантинних обмежень. У такому тренді яскраво-рожевий елемент у луці вже не викликає запитань і зневаги.
Окрім цього, змінюються й феміністичні тренди. Жінки все більше акцентують на потребі гуртуватися та приймати одна одну будь-якою. Вони об’єднуються й захищають робочі права, а також критикують нереалістичні та мізогінні за своєю суттю колишні тренди girldboss і that girl, усе більше говорячи про свободу самовираження та потребу відмовитися від нав’язування ідеалізованих жіночих образів.
Так, уже переосмислили термін бімбо, створивши окрему естетику bimbocore. У ній речі й інтереси, які нещодавно було соромно мати, тепер підносяться як оригінальні, цікаві й вартісні. Серед них – рожевий одяг, блискітки, мода, кіно й музика нульових, ляльки тощо.
Ще один чинник популярності тренду – медіакампанія до фільму «Барбі» (2023). Стрічка вже започаткувала естетику barbiecore, а образ Барбі, який зіграла Марго Роббі, надихнув багатьох надягнути рожеве, спробувати новий макіяж, погратися з відвертістю у вбранні та дістати із шафи взуття на величезних підборах.
Як гіперфемінність може бути здоровою й об’єднувати жінок
На перший погляд, повернення гіперфемінності та моди нульових може сприйматися як нівелювання досягнень фемінізму. Адже жінки знову підкреслюють важливість зовнішнього, акцентуються на красі й матеріальних речах. Проте насправді цей тренд може гуртувати та сприяти здоровій репрезентації. Уся суть у тому, що гіперфемінність повернулася вже в іншому вигляді, а чимало її ключових особливостей змінилися.
По-перше, нові фемінні естетики інклюзивні. Якщо раніше вдягати певний тип одягу та хизуватися стилем могли лише стрункі, цисгендерні й білі, зараз це все частіше роблять жінки всіх форм, рас, гендерних ідентичностей і будь-якої сексуальної орієнтації. Цьому зокрема посприяв розвиток фемінізму, а також рухи #MeToo та Black Lives Matter.
По-друге, такі тренди розширюють межі фемінності як такої. Вони є не лише наслідком боротьби за свободу самовираження, а й інструментом цієї боротьби. Гіперфемінність показує, що можна бути різною, виражати себе в будь-який спосіб і водночас лишатися собою, бути незалежною й вільною, а також не втрачати поваги оточення до себе, навіть якщо ти носиш блискучу мініспідницю. Жінки повертають собі образи, які раніше принижували та зневажали, утверджують владу над ними, а також вводять у світ трендів і краси будь-які тіла й ідентичності, маніфестуючи нову жіночність.
Коментарі
Підписатись