РівністьСтать, гендерні ідентичності, деднеймінг. Пояснюємо гендерну теорію та чому це важливо

Якими були уявлення про стать і гендер у минулому

Для початку варто зрозуміти, що вивчення статі й гендеру щільно пов’язане з вивченням сексуальності та з феміністичними студіями. Адже часто ставлення соціуму до жінок і питань сексуальності може багато сказати про розуміння цим суспільством гендеру та статі.

Якщо ми розглянемо ставлення соціуму до статі й гендеру в попередні епохи, то помітимо, що воно було досить відмінним від наших уявлень у сучасності. Ставлення до жінок і чоловіків різнилося залежно від регіону й епохи. Наприклад, в античній Греції та Римі чоловіків і жінок чітко розрізняли та виділяли їм різні ролі. Водночас у Римській імперії жінки мали більше свободи та влади. А стосовно доісторичних часів учені досі ведуть дискусії, адже нещодавні відкриття припускають, що жінки, ймовірно, мали більш розмаїті ролі та заняття, як-от мистецтво й полювання, і не завжди лише сиділи коло вогнища з дітьми.

У 18 столітті, із закріпленням наукового методу, учені стверджували, що людська поведінка є наперед визначеною та незмінною за біологічними ознаками статі, а чоловіки й жінки вважалися повними протилежностями у всьому. У 19 столітті ці уявлення остаточно закріпилися на рівні розподілу занять і навіть у маркетингу: публічний простір повністю відводили чоловікам, а приватний, домашній – жінкам. Відповідно, й ринок, що розвивався в часи індустріалізації, почав орієнтуватися на потреби й уподобання людей залежно від їхніх статі та «призначення» в суспільстві.

З появою феміністичних рухів наприкінці 19-го – початку 20 століття стан справ почав змінюватися, а межі між чоловіками й жінками – розмиватися. Почали виникати праці, написані здебільшого жінками, що розвіювали уявлення про поведінку як щось, що прямо залежне від статі. Наприклад, американська антропологиня Маргарет Мід у 1920-х роках дослідила, як у незахідних суспільствах чоловіки й жінки поводяться не так, як було заведено у західних. А Сімона де Бовуар у праці «Друга стать» 1949 року заявила, що жінкою не народжуються, а стають. Окрім цього, саме у 20 столітті почали сповна розрізняти терміни «стать» і «гендер», вважаючи їх більше не синонімами, а різними за значенням словами.

Гендерна теорія як академічна дисципліна виникла в 1970-х роках минулого століття. Тоді дослідники почали прицільно вивчати фемінність і маскулінність не як вроджені, а як здебільшого набуті в соціумі ознаки, що можуть варіюватися та змінюватися. Зокрема, французький філософ Мішель Фуко вважав, що через фізичне й біологічне людьми лише маніпулюють, а гендерні ярлики створили, щоб керувати суспільством через людську сексуальність.

Вагомою працею в контексті гендерних студій вважають роботи американської мислительки Джудіт Батлер. Вона заявляла, що важливо говорити про людську поведінку як про наслідок правил, що панують у соціумі, а не як наслідок певної природи чи цілком самостійних рішень. Батлер убачає і стать, і гендер як сформовані суспільством конструкти та правила, яким необов’язково сліпо слідувати.

Так сформувалася гендерна теорія – дисципліна, що є й розвивається досі. Розгляньмо тепер деякі базові ідеї сучасних уявлень про стать і гендер, які важливо знати та розрізняти.

Чим відрізняються стать, гендер і гендерна ідентичність

Стать – це певний набір первинних і вторинних біологічних ознак, які ми отримуємо від народження. Стать визначають наші геніталії, а також вторинні статеві ознаки, як-от розвинутість молочних залоз чи менструація. Водночас стать не визначає нашу поведінку чи характер, або ж впливає на це мінімально.

Гендер – це сукупність поведінкових, культурних чи психологічних ознак, що зазвичай асоціюють із тією чи іншою статтю. Гендер не є вродженим явищем: це радше очікування від соціуму про те, як має поводитися й виглядати жінка або чоловік. Уявлення про гендерні норми можуть різнитися від одного соціуму до іншого, але здебільшого в західному суспільстві з чоловіками зазвичай асоціюють мужність, рішучість і беземоційність, а з жінками – терпимість, емоційність і бажання прикрашати себе. У певному сенсі звичних гендерних ролей усе-таки дві, адже суспільні норми, що існували століттями, поки що передбачені лише для двох статей. Варто розуміти, що очікування суспільства не завжди мусять визначати вашу поведінку й самопрезентацію.

Натомість гендерна ідентичність – це вже особисті відчуття кожної людини стосовно себе. Вони можуть збігатися з вродженою статтю, а можуть відрізнятися від неї в багато різних способів. Якщо людина асоціює себе зі своєю статтю – у неї цисгендерна ідентичність. Якщо асоціює з протилежною статтю або взагалі не відчуває належності до жодної з них – це трансгендерна людина. До трансспектра можуть входити не лише безпосередньо трансгендерні люди, а й такі ідентичності, як-от агендерні, гендерфлюїдні, бігендерні персони тощо.

Люди поводять себе відповідно до власної гендерної ідентичності. Це називається гендерна експресія (поведінка). Знову ж таки вона може збігатися чи не збігатися з очікуваннями суспільства від людини.

Чому гендерна чутливість важлива?

Гендерна чутливість – це такий погляд, що має на меті зрозуміти культурні й соціальні відмінності між гендерами.

По-перше, він дає змогу побачити привілеї, те, як вони розподілені в соціумі, а також усвідомлювати власні привілеї чи їхній брак. Розуміючи це, ви зможете побачити, як розподіляються влада та вплив, кому може бути комфортніше й безпечніше в різних ситуаціях, кому легше зробити кар’єру в тих чи інших галузях тощо.

По-друге, гендерна чутливість допоможе помічати дискримінацію. Ви можете бачити нерівномірний розподіл тих чи інших привілеїв і розуміти, де є дисбаланс влади. Наприклад, ви зможете помітити, як на вашому робочому місці до жінок, можливо, ставляться, як до «окраси колективу» й не сприймають як рівноправних і професійних працівниць. Розуміючи це, ви зможете за потреби вдатися до змін.

І, по-третє, гендерна чутливість у поведінці допоможе виявляти повагу до інших, висловлювати розуміння й підтримку тим, у кого може бути менше привілеїв, а також долучатися до боротьби за рівність.