Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Життя25 книг за рік. Редакція Wonderzine Україна про новорічні обіцянки, які так і не вдалося виконати

25 книг за рік. Редакція Wonderzine Україна про новорічні обіцянки, які так і не вдалося виконати — Життя на Wonderzine

Не будьте, як ми

Напередодні Нового року ми часто обіцяємо собі змінити своє життя на краще, наприклад читати більше книг, подорожувати, переглянути своє харчування. Проте найчастіше ці обіцянки так і залишаються на папері або в мріях, а сили волі вистачає лише на кілька місяців.

Редакція Wonderzine Україна вирішила відверто розповісти про свої обіцянки, які залишилися невиконаними. Сподіваємося, ви не будете наслідувати цей приклад, усе-таки зможете дотриматися даних собі обіцянок і зробити своє життя в наступному році кращим.

Катя Янченко

Редакторка соцмереж

Уже кілька років перед початком січня я беру блокнот і планую наступний рік. Однак спершу оцінюю попередній список і дивлюся, що вдалося реалізувати, а що ні й чому. Цілі на 2021 рік були пов’язані більше з саморозвитком і подорожами. Деякі галочки я поставила, а деякі переносяться на 2022-ий. Узагалі в мене добре виходить відтягувати реалізацію бажаного, не будьте як я)).

І так, я не пішла на курси з англійської. Давно хочу ввести це в регулярну звичку, але чомусь не ставлю в пріоритет. Також я планувала переїхати на місяць в інше місто й влаштувати такий собі воркейшн. Серед варіантів був Львів, який я люблю всім серцем, й Одеса, щоб бути поближче до моря. Але з цим не склалося, хоча влітку я працювала 5 днів із карпатського села, тому відзначаю себе за старання. [усміхається] Також у 2021-му я дуже хотіла подорожувати автостопом, спробувати великий теніс і стати волонтеркою в благодійному фонді. Ось це точно три справи, які я забираю з собою в наступний рік.

Загалом я та сама людина, яка пише побільше, щоб виконати хоча б половину. Але мені з цим ок. Навіщо картати себе через те, що я щось не встигла, якщо буде ще 365 днів. А потім іще 365:)

Софія Пилипюк

Заступниця головної редакторки

Не можу назвати себе адептом новорічних обіцянок і бажання почати нове життя з 1 січня. Але так уже склалося, що в кінці грудня ще й мій день народження, тому я однаково аналізую, як пройшов рік і що хочеться змінити. Гадаю, що саме «обіцянка» створює багато внутрішньої напруги в разі невиконання, тому я радше роздумую над планами й орієнтирами на наступний рік.

З 2020 року я спокійніше ставлюся, якщо щось із запланованого не збувається. Можливо, це було взагалі неможливо досягти в цьому році або ж було не в пріоритеті. Тому «відпускаю собі гріхи» й ділюся цілями, які не виконала цього року.

На початку цього року я вирішила всерйоз зайнятися своїми фінансами. Подумала, що написала стільки «Розмов про гроші» з порадами з фінансової грамотності, що час самій взятися за цю тему. Я почала вести бюджет, завела таблицю, у якій фіксувала дохід, обов’язкові витрати, суму, яку прагну заощадити за місяць. Після першого місяця я навіть написала пост, де вирішила поділитися, що вести бюджет ліньки, але посильно. Вистачило мене ще на місяць. [сміється]

Вкладка з таблицею досі висить прикріпленою в мене в браузері, останній запис – на початку березня. Цей провальний досвід допоміг мені зрозуміти, у яку суму на місяць я вкладаюся. Якийсь час за звичкою ще трималася в її межах. Але, підводячи свої фінансові підсумки року, зрозуміла, що насправді виходжу за межі. Здається, з січня доведеться знову повернутися до таблички. Можливо, мене вистачить до квітня? [усміхається]

У Goodreads я поставила собі орієнтир у 25 книжок за рік. Прочитала менше половини. Загалом мені б хотілося читати більше, але я не прагну дисципліни в цьому процесі, тому, мабуть, на наступний рік і не ставитиму в цій сфері конкретну ціль. Хіба що прочитати всі книжки, які я позичила в друзів і знайомих за 2021-ий (я все поверну, обіцяю).

Настя Матрунич

Редакторка новин

Після всього, із чим зіткнувся світ у 2020 році, на 2021-й я вирішила поставити для себе більш досяжні та реалістичні цілі: про здоров’я, фінанси, час із близькими і якісь особисті досягнення. Список вийшов невеликий, й одним із пунктів було вивчити італійську мову: дуже подобається, як вона звучить, і не раз читала, що її цілком реально вивчити самотужки.

У результаті я дотримала цю обіцянку лише частково: подивилася плейлист на Youtube із відеоуроками для початківців і пройшла пару рівнів у мовному застосунку. Та через більш важливі й не дуже справи відкладала повторення на потім і тепер без практики майже все забула. У 2022-му хотіла б знову повернутися до вивчення. Гадаю, найкраще буде піти на офлайн-курси, щоб було більше мотивації:)

Анна Хаєцька

Головна редакторка

На минулий Новий рік я подарувала собі абонемент до спортзалу й торжественно пообіцяла ходити. Зі спортом у мене майже ніколи не складалося, але моя спина вже не витримувала й потрібно було терміново щось робити. Картка в зал лежала в гаманці, а я прокидалася щопонеділка й говорила собі: ось цього тижня точно, ось-ось стане менше роботи і я з’їжджу вранці на йогу, пілатес, у басейн. Та хоч на все одразу. Добре, що абонемент дозволяє.

Проте один-два рази на місяць, щосуботи, я все ж таки вибиралася поплавати. А ще абонемент давав можливість заїжджати на паркування спорткомплексу, коли я завозила сина на секції й чекала його на рецепції, поки він займається боксом чи плаває. Чому я в цей час не могла піти поплавати, у мене немає на це відповіді. Натомість брала з собою ноутбук і працювала. Мабуть, за цю годину обвалився б трафік, а абоненти, які чекали відповіді на листи, не вибачили б мені годинного мовчання))

І зараз я тримаю в руках цю картку, яка по суті згоріла, і питаю себе, щоб що? Цього року я, напевне, уже не стану купувати новий абонемент у спортзал й обіцяти собі, що точно-точно буду ходити)) Знаю, що навряд чи, але хочу побажати собі просто навчитися знаходити час для себе. Або хоча б не сумувати, що не змогла виконати дану собі обіцянку.

Я не та людина, яка ставить собі цілі на рік. Для мене це надто великий тиск, а в житті й так занадто багато стресу. Я маю, звісно, якісь дві-три глобальні цілі, які точно маю досягти, типу випуститися з університету, піти на роботу туди-то, податися на таку програму. Проте все, що відбувається поза роботою або навчанням, стараюся не планувати, бо тоді якісь хобі або цікаві заняття стають обов’язком, який виконуєш заради галочки в списку, а не тому, що тобі справді хочеться.

Я, радше, прихильниця карти бажань. Вони менш суворі: якщо я щось не виконаю з цих картинок, то не дуже засмучуюся. А ще їх дуже цікаво робити: ліпиш собі вирізки з газет, будуючи рожеві замки, які ні до чого тебе не зобов’язують і не вганяють у стрес до кінця року. Я ще туди завжди вклеюю цитати, які надихають мене відпочивати, а не гнатися за сотнею книг у рік або погодинного планування вихідних.

Зараз я дивлюся на карту й розумію, що не виконала лише свої цілі на подорожі. Я дуже хочу в Португалію та Францію. Я дуже хочу вперше побачити океан саме в яскравому Порто, а також розглядати годинами їхні кольорові плитки та їсти занадто багато паштел-де-ната. А Франція з’явилася в моєму списку, бо я як сама basic bitch закохалася у Париж. Пам’ятаю, як вийшла з автобуса, який мене туди привіз, і вже почала планувати, як зможу повернутися у французьку столицю. Мені дуже хочеться красиво вмочати круасани в гарячий шоколад і фотографувати Лувр, а ще влаштувати пікнік у лавандових полях і робити вигляд, що я розуміюся на винах, у Бордо. Проте через непевну економічну й епідемічну ситуацію я так і не змогла виїхати з України цьогоріч. Чи засмучуюся я? Не дуже. Сподіватимуся на наступний рік, а поки передивлятимуся новий сезон «Емілі в Парижі».

Ольга Шкіль

Літредакторка

У мене таких обіцянок набереться купа, але, я думаю, якщо цього не зробила, то, можливо, не так це й важливо. Але є такі, за які картаю себе до останнього дня року. Щороку. Поїхали за списком:

  • вивчити англійську / щодня по сторінці читати англійською мовою / дивитися щотижня фільм з англійськими субтитрами (я не одна така, сподіваюся);
  • менше витрачати грошей на одяг (але цього року я себе приняла й зрозуміла, що не зможу цього зробити);
  • навчитися не сприймати думку інших про себе близько до серця (мабуть, ніколи цього не навчуся, але й водночас готова щороку обіцяти собі це робити);
  • вести облік своїх витрат і відкладати більше (мої «хотєлкі» ростуть з кожним роком, і я не хочу собі відмовляти лише тому, що не маю достатньо коштів для їх втілення)

Цього року планую все прописати на папері й слідкувати за виконанням. Сподіваюся, що це рішення не потрапить в подібний список невиконаних обіцянок у грудні 2022 року.

Леся Ковальчук

Дизайнерка

З початком пандемії я була вимушена поставити на паузу відвідування улюблених танців. Спочатку якось намагалася займатись онлайн удома, але потім закинула. Тому однією з найбажаніших цілей цього року було відновити заняття з танців. На жаль, доведеться переносити це захоплення на наступний рік. І думаю «тисячу за вакцинацію» якраз витрачу на абонемент.

Окрім цього, ставила собі за ціль прочитати 12 книжок за рік, тобто 1 книжка на місяць. З цим також не впоралася. Але такого роду цілі я більше не збираюся ставити, бо вони тільки заводять у межі та змушують себе почуватися винним, якщо відстаєш від графіку.

Також я хотіла записатися на курси з UI/UX Design (середній рівень). Уже проходила подібний курс, але він був для новачків, тому для мене важливо закріпити свої знання й дізнатися щось нове. Виходить, це також переношу на 2022 рік ✨

Ілюстрації: Rawpixel (1, 2)

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.