Життя25 книг за рік. Редакція Wonderzine Україна про новорічні обіцянки, які так і не вдалося виконати

Напередодні Нового року ми часто обіцяємо собі змінити своє життя на краще, наприклад читати більше книг, подорожувати, переглянути своє харчування. Проте найчастіше ці обіцянки так і залишаються на папері або в мріях, а сили волі вистачає лише на кілька місяців.

Редакція Wonderzine Україна вирішила відверто розповісти про свої обіцянки, які залишилися невиконаними. Сподіваємося, ви не будете наслідувати цей приклад, усе-таки зможете дотриматися даних собі обіцянок і зробити своє життя в наступному році кращим.

Уже кілька років перед початком січня я беру блокнот і планую наступний рік. Однак спершу оцінюю попередній список і дивлюся, що вдалося реалізувати, а що ні й чому. Цілі на 2021 рік були пов’язані більше з саморозвитком і подорожами. Деякі галочки я поставила, а деякі переносяться на 2022-ий. Узагалі в мене добре виходить відтягувати реалізацію бажаного, не будьте як я)).

І так, я не пішла на курси з англійської. Давно хочу ввести це в регулярну звичку, але чомусь не ставлю в пріоритет. Також я планувала переїхати на місяць в інше місто й влаштувати такий собі воркейшн. Серед варіантів був Львів, який я люблю всім серцем, й Одеса, щоб бути поближче до моря. Але з цим не склалося, хоча влітку я працювала 5 днів із карпатського села, тому відзначаю себе за старання. [усміхається] Також у 2021-му я дуже хотіла подорожувати автостопом, спробувати великий теніс і стати волонтеркою в благодійному фонді. Ось це точно три справи, які я забираю з собою в наступний рік.

Загалом я та сама людина, яка пише побільше, щоб виконати хоча б половину. Але мені з цим ок. Навіщо картати себе через те, що я щось не встигла, якщо буде ще 365 днів. А потім іще 365:)

Не можу назвати себе адептом новорічних обіцянок і бажання почати нове життя з 1 січня. Але так уже склалося, що в кінці грудня ще й мій день народження, тому я однаково аналізую, як пройшов рік і що хочеться змінити. Гадаю, що саме «обіцянка» створює багато внутрішньої напруги в разі невиконання, тому я радше роздумую над планами й орієнтирами на наступний рік.

З 2020 року я спокійніше ставлюся, якщо щось із запланованого не збувається. Можливо, це було взагалі неможливо досягти в цьому році або ж було не в пріоритеті. Тому «відпускаю собі гріхи» й ділюся цілями, які не виконала цього року.

На початку цього року я вирішила всерйоз зайнятися своїми фінансами. Подумала, що написала стільки «Розмов про гроші» з порадами з фінансової грамотності, що час самій взятися за цю тему. Я почала вести бюджет, завела таблицю, у якій фіксувала дохід, обов’язкові витрати, суму, яку прагну заощадити за місяць. Після першого місяця я навіть написала пост, де вирішила поділитися, що вести бюджет ліньки, але посильно. Вистачило мене ще на місяць. [сміється]

Вкладка з таблицею досі висить прикріпленою в мене в браузері, останній запис – на початку березня. Цей провальний досвід допоміг мені зрозуміти, у яку суму на місяць я вкладаюся. Якийсь час за звичкою ще трималася в її межах. Але, підводячи свої фінансові підсумки року, зрозуміла, що насправді виходжу за межі. Здається, з січня доведеться знову повернутися до таблички. Можливо, мене вистачить до квітня? [усміхається]

У Goodreads я поставила собі орієнтир у 25 книжок за рік. Прочитала менше половини. Загалом мені б хотілося читати більше, але я не прагну дисципліни в цьому процесі, тому, мабуть, на наступний рік і не ставитиму в цій сфері конкретну ціль. Хіба що прочитати всі книжки, які я позичила в друзів і знайомих за 2021-ий (я все поверну, обіцяю).

Після всього, із чим зіткнувся світ у 2020 році, на 2021-й я вирішила поставити для себе більш досяжні та реалістичні цілі: про здоров’я, фінанси, час із близькими і якісь особисті досягнення. Список вийшов невеликий, й одним із пунктів було вивчити італійську мову: дуже подобається, як вона звучить, і не раз читала, що її цілком реально вивчити самотужки.

У результаті я дотримала цю обіцянку лише частково: подивилася плейлист на Youtube із відеоуроками для початківців і пройшла пару рівнів у мовному застосунку. Та через більш важливі й не дуже справи відкладала повторення на потім і тепер без практики майже все забула. У 2022-му хотіла б знову повернутися до вивчення. Гадаю, найкраще буде піти на офлайн-курси, щоб було більше мотивації:)

На минулий Новий рік я подарувала собі абонемент до спортзалу й торжественно пообіцяла ходити. Зі спортом у мене майже ніколи не складалося, але моя спина вже не витримувала й потрібно було терміново щось робити. Картка в зал лежала в гаманці, а я прокидалася щопонеділка й говорила собі: ось цього тижня точно, ось-ось стане менше роботи і я з’їжджу вранці на йогу, пілатес, у басейн. Та хоч на все одразу. Добре, що абонемент дозволяє.

Проте один-два рази на місяць, щосуботи, я все ж таки вибиралася поплавати. А ще абонемент давав можливість заїжджати на паркування спорткомплексу, коли я завозила сина на секції й чекала його на рецепції, поки він займається боксом чи плаває. Чому я в цей час не могла піти поплавати, у мене немає на це відповіді. Натомість брала з собою ноутбук і працювала. Мабуть, за цю годину обвалився б трафік, а абоненти, які чекали відповіді на листи, не вибачили б мені годинного мовчання))

І зараз я тримаю в руках цю картку, яка по суті згоріла, і питаю себе, щоб що? Цього року я, напевне, уже не стану купувати новий абонемент у спортзал й обіцяти собі, що точно-точно буду ходити)) Знаю, що навряд чи, але хочу побажати собі просто навчитися знаходити час для себе. Або хоча б не сумувати, що не змогла виконати дану собі обіцянку.

Я не та людина, яка ставить собі цілі на рік. Для мене це надто великий тиск, а в житті й так занадто багато стресу. Я маю, звісно, якісь дві-три глобальні цілі, які точно маю досягти, типу випуститися з університету, піти на роботу туди-то, податися на таку програму. Проте все, що відбувається поза роботою або навчанням, стараюся не планувати, бо тоді якісь хобі або цікаві заняття стають обов’язком, який виконуєш заради галочки в списку, а не тому, що тобі справді хочеться.

Я, радше, прихильниця карти бажань. Вони менш суворі: якщо я щось не виконаю з цих картинок, то не дуже засмучуюся. А ще їх дуже цікаво робити: ліпиш собі вирізки з газет, будуючи рожеві замки, які ні до чого тебе не зобов’язують і не вганяють у стрес до кінця року. Я ще туди завжди вклеюю цитати, які надихають мене відпочивати, а не гнатися за сотнею книг у рік або погодинного планування вихідних.

Зараз я дивлюся на карту й розумію, що не виконала лише свої цілі на подорожі. Я дуже хочу в Португалію та Францію. Я дуже хочу вперше побачити океан саме в яскравому Порто, а також розглядати годинами їхні кольорові плитки та їсти занадто багато паштел-де-ната. А Франція з’явилася в моєму списку, бо я як сама basic bitch закохалася у Париж. Пам’ятаю, як вийшла з автобуса, який мене туди привіз, і вже почала планувати, як зможу повернутися у французьку столицю. Мені дуже хочеться красиво вмочати круасани в гарячий шоколад і фотографувати Лувр, а ще влаштувати пікнік у лавандових полях і робити вигляд, що я розуміюся на винах, у Бордо. Проте через непевну економічну й епідемічну ситуацію я так і не змогла виїхати з України цьогоріч. Чи засмучуюся я? Не дуже. Сподіватимуся на наступний рік, а поки передивлятимуся новий сезон «Емілі в Парижі».

У мене таких обіцянок набереться купа, але, я думаю, якщо цього не зробила, то, можливо, не так це й важливо. Але є такі, за які картаю себе до останнього дня року. Щороку. Поїхали за списком:

• вивчити англійську / щодня по сторінці читати англійською мовою / дивитися щотижня фільм з англійськими субтитрами (я не одна така, сподіваюся);
• менше витрачати грошей на одяг (але цього року я себе приняла й зрозуміла, що не зможу цього зробити);
• навчитися не сприймати думку інших про себе близько до серця (мабуть, ніколи цього не навчуся, але й водночас готова щороку обіцяти собі це робити);
• вести облік своїх витрат і відкладати більше (мої «хотєлкі» ростуть з кожним роком, і я не хочу собі відмовляти лише тому, що не маю достатньо коштів для їх втілення)

Цього року планую все прописати на папері й слідкувати за виконанням. Сподіваюся, що це рішення не потрапить в подібний список невиконаних обіцянок у грудні 2022 року.

З початком пандемії я була вимушена поставити на паузу відвідування улюблених танців. Спочатку якось намагалася займатись онлайн удома, але потім закинула. Тому однією з найбажаніших цілей цього року було відновити заняття з танців. На жаль, доведеться переносити це захоплення на наступний рік. І думаю «тисячу за вакцинацію» якраз витрачу на абонемент.

Окрім цього, ставила собі за ціль прочитати 12 книжок за рік, тобто 1 книжка на місяць. З цим також не впоралася. Але такого роду цілі я більше не збираюся ставити, бо вони тільки заводять у межі та змушують себе почуватися винним, якщо відстаєш від графіку.

Також я хотіла записатися на курси з UI/UX Design (середній рівень). Уже проходила подібний курс, але він був для новачків, тому для мене важливо закріпити свої знання й дізнатися щось нове. Виходить, це також переношу на 2022 рік ✨