Ситуація«Випитували, чи точно це сталося». Ганна Шеремет про домагання провідника в потязі
«Якщо провідника не покарати зараз, він зрозуміє, що наслідків у його дій не буде»
У ніч із 14 на 15 березня в потязі «Ясіня – Запоріжжя» Ганна Шеремета зазнала домагань від провідника. Цією історією Ганна Шеремет поділилася на своїй сторінці в інстаграмі. Де розповіла, як провідник у потязі торкався її без її згоди.
Коли дівчина поскаржилася на це в підтримку «Укрзалізниці» та поговорила з начальником потягу, її історію поставили під сумнів. Пізніше працівникові винесли догану, яка не передбачає нагального звільнення.
Це не перший випадок сексуального насильства в потягах. Раніше Анастасія Лугова розповіла історію про побиття та спробу зґвалтування в потязі «Маріуполь – Київ». Тоді провідники запропонували їй гроші, щоб вона не зверталася до поліції. Після розголосу частину працівників потягу звільнили, Анастасії виплатили компенсацію.
Ганна розповіла нам повну історію того, що сталося. Наразі ми також чекаємо коментар щодо ситуації від «Укрзалізниці».
Текст: Анастасія Микитенко
Ми створили цей матеріал за підтримки наших читачів
Ганна Шеремета
У цей момент я заціпеніла. Я не могла повернутися, щось крикнути – механічно продовжила рух до свого купе.
Я їхала зі своїм другом у купе. Було дуже спекотно, у мене закінчилася вода, я хотіла придбати її в провідника. Усе почалося з того, що він зі мною дуже дивно розмовляв, заглядав в очі, посміювався. Спочатку я подумала, що це просто старша людина, можливо, у нього так заведено спілкуватися. Мені це було не дуже приємно, тому я просто ввічливо розрахувалася та розвернулися, щоб вийти. Та раптом я відчула, що щось тягне мій низ футболки, її наче трошки підіймають. А потім він ляснув мене по сідницях.
У цей момент я заціпеніла. У мене була схожа ситуація в громадському транспорті, і тоді я також не знала, що робити. Я не могла повернутися, щось крикнути – просто продовжила рух до свого купе. Коли розповіла другові, він сказав, що треба розбиратися, дзвонити на гарячу лінію. Тоді я не знала, що це вже підстава для звернення в поліцію. Думала, що в мене повинні бути якісь докази – експертиза в гінеколога, якщо це зґвалтування або синці, якщо мене хтось стримував. А тут мене просто ляснули – це такий типовий досвід для жінок, що я думала, що його навіть не сприймуть. Тому я просто лягла на своє місце та швидко заснула.
Та потім я прокинулася через те, що мені було дуже важко та страшно. Я знала, що я досі з ним в одному приміщенні, що я можу в будь-який момент із ним перетнутися, що він може зайти до мене в купе. Я боялася вийти в коридор або в туалет, тому що була налякана й не знала, що він може зробити.
Тож я написала в чат-бот «Укрзалізниці». Моє звернення зафіксували та сказали, що підійде начальник потягу, але до мене прийшов той самий провідник. Він почав розпитувати, на що я скаржуся, що сталося, але я сказала, що нічого йому не буду розповідати та що чекаю на начальника потягу. Він при мені говорив із ним через телефон, було помітно, що в них дружні стосунки.
Начальник прийшов, але він мене постійно перебивав, випитував, чи точно це сталося, казав, що йому важко в це повірити, тому що раніше таких скарг на провідника не було. Через ці дивні та незрозумілі запитання я відчувала себе не дуже добре. Вони вибили із себе, у мене навіть почали закрадатися сумніви, чи дійсно це було. Та який мені був сенс придумувати цю історію щодо абсолютно незнайомої мені людини? Що б я з цього отримала? Я знаю, хто це зробив, знаю, що цього не мало статися та що це має якось каратися. Після нашої розмови начальник потягу сказав, що буде просити у провідника роз’яснення та запитав, що ж йому з цим робити, якого покарання я хочу для працівника – я сказала, що звільнення.
Лише потім я дізналася, що мене могли б перемістити в інший вагон, зняти провідника зі зміни, надати якусь психологічну підтримку. Проте мене лишили на тому ж місці
Через певний час начальник повернувся – повідомив, що провідник сказав, що тільки жартував зі мною, а доторків не було. Я взагалі не зрозуміла, до чого це було, якої реакції він від мене очікував. Я розповіла про ситуацію, а у відповідь отримала не підтримку, а лише сумніви та заяви, що такого не може бути. Лише потім я дізналася, що мене могли б перемістити в інший вагон, зняти провідника зі зміни, надати якусь психологічну підтримку. Проте мене лишили на тому ж місці, до кінця поїздки я багато часу провела в тамбурі в іншому кінці вагона та думала про те, яка це була неадекватна реакція. Потім я домовилася з провідницею з іншого вагону, що вона випустить мене через свої двері, щоб мені не треба було знову бачитися з тим чоловіком.
Через день я зателефонувала в «Укрзалізницю», щоб дізнатися, як на мою скаргу відреагували. Провідник отримав лише догану, тобто штамп у трудовій книжці. Коли я запитала про звільнення, мені сказали, що це відбудеться, лише якщо в нього назбирається три таких догани. Тобто ще дві жінки мають постраждати від домагань, щоби працівника нарешті відсторонили від роботи з людьми. Водночас не всі наважаться говорити про це, то скільки насправді жінок ще пройдуть через мій досвід?
Тому вирішила говорити про це в соцмережах. Якщо провідника не покарати зараз, він зрозуміє, що наслідків у його дій не буде, і відчуватиме себе ще вільніше. Я хочу довести цю справу до кінця, щоб інші розуміли, що так не можна робити, що це так просто не минається, і відповідальність настане.
Коли я опублікувала свій пост, багато жінок у коментарях ділилися своїми історіями, пов’язаними з провідниками, і це дуже страшно, враховуючи, що насправді в моєї публікації було не так багато розголосу. Я б хотіла, щоб кожна жінка, яка проживала схожий досвід, дивилася на мій приклад і не відчувала сорому за те, що вона ділиться цим публічно, щоб вона знала механізм того, що можна зробити в цій ситуації – звернутися до поліції та юристів, вимагати зняття провідника з рейсу. Щоб вона знала, що їй допоможуть домогтися справедливості, що ми потурбуємося одна про одну.
Та насправді мені було соромно починати це все. «Укрзалізниця» – це велика компанія, яка робить багато важливих речей – евакуація, збори коштів, доставка гуманітарних вантажів. У них ще виходив дуже хороший пост на 8 березня про захист прав жінок. Проте моє бажання знайти справедливість для себе та для всіх наступних пасажирок переважило. Сподіваюся, вони налагодять процедуру підтримки постраждалих.
Відповідь «Укрзалізниці»
«Укралізниця» відповіла на наш інформаційний запит щодо ситуації. Вони повідомили, що у вагоні не було відеофіксації, тож наразі обставини повністю не встановлені. Проте вони скерували звернення до правоохоронних органів, щоб провести детальне розслідування.
«Мовчати про ганебне — не наш підхід. Тільки миттєва реакція та залучення правоохоронців для неупередженого розслідування. Якщо мають місце зневажливі слова, а тим більше дії — вони мають жорстко каратися за Законом. Якщо ні — ім'я та честь нашого співробітника не мають бути предметом хейту в соцмережах. Тож ми запросили якнайшвидшу та ретельну перевірку, чи мали місце ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 КК України. Толерантність, якщо підтверджується така поведінка, — нульова», — коментують у компанії.
Вони зазначили, що на період слідчих дій провідника буде відсторонено від обслуговування пасажирських рейсів. Вони також нагадали про алгоритм дій в таких ситуаціях: одразу апелювати до начальника поїзда та свідків, фіксувати факт неправомірної поведінки та невідкладно викликати поліцію.
Коментарі
Підписатись