РівністьЧекліст. 7 ознак трансфобії в спілкуванні
І як етично їх позбутися
Трансфобія (також відома як трансмісія) – це негативне ставлення до всього, що пов’язане з трансгендерністю, небінарністю й загалом гендерною неконформністю. Люди з трансфобними ідеями зазвичай відкидають усе, що не вписується в традиційний канон двох гендерних ролей (чоловіка й жінки), а то й відкидають концепцію гендеру взагалі.
Трансфобія проявляється багатьма способами й може приймати форму як відкритої ненависті із закликами до насилля, так і прихованого несприйняття, що виливається в непорозуміння й дискомфорт у взаєминах будь-якого штибу.
Трансфобія небезпечна тим, що в будь-якій формі не визнає повноцінність цілої групи людей. Це призводить не лише до побутових конфліктів, а й породжує глибинне нерозуміння, загальну ворожість і навіть конспірологічні теорії не на користь транслюдей і тих, хто їх підтримує. Усе це веде до потенційної агресії, насилля, булінгу й різноманітної дискримінації.
Оскільки трансфобія – комплексна й багаторівнева проблема, то й вирішувати її можна багатьма способами. Одна з базових речей, яку можна зробити на шляху боротьби з власною внутрішньою трансфобією, – почати слідкувати за своєю мовою, які терміни використовуєте, чи правильно звертаєтеся до транслюдей і чи не допускаєте в спілкуванні образливої лайки. Саме для цього ми склали чекліст, у якому окреслили 7 найпоширеніших шляхів до трансфобії в спілкуванні, а також способи їх уникнути.
Авторка: Леся Королюк
Ілюстрації: Олеся Ковальчук
Невизнання гендеру
«Гендерів не існує», «Чоловічий / жіночий характер»
Велика частина трансфобних коментарів опираються на ідею того, що гендер – вигадана й не пов’язана з реальністю концепція, натомість єдиною прийнятною категорією є стать. Таку думку можуть супроводжувати біологічним есенціалізмом – вірою в те, що людину на все життя визначають вроджені ознаки, зокрема й статеві. За цими ідеями, жінки й чоловіки мають від природи різні характери й схильності, що радикально відрізняються одне від одного, і нічого змінити в цій системі неможливо.
Такі переконання ведуть до трансфобії, адже вони не визнають, що гендер є створеною культурою й суспільством концепцією. Відкидати гендер означає замикати людей у цих соціальних межах й ігнорувати проблеми, що постають разом із такими обмеженнями. Заперечення гендеру веде до заперечення гендерної дисфорії й трансгендерності як такої.
Нині визнання терміну гендеру можна знайти навіть на базовому рівні тлумачних словників. Тож варто зрозуміти, що навіть попри справді наявні розбіжності між статями на біологічному рівні, у соціальному плані ми багато в чому завдячуємо саме гендерній соціалізації, а не вродженій пристрасті чоловіків до автівок, а жінок – до кухарства.
Ігнорування базових термінів
«трасчоловік, що вирішив стати жінкою»
Чимало людей можуть плутатися в термінах гендерної теорії, особливо якщо раніше не доводилося мати справу з відкритими транслюдьми. Помилятися не страшно, проте ігнорувати важливість слів, навмисне їх перекручувати й глузувати над, здавалося б, такими дрібницями як префікси не коректно.
Щоб усунути непорозуміння, можна запамʼятати правило: ми завжди називаємо людину за тим гендером, з яким вона себе ідентифікує. Саме тому після префікса «транс-» маємо підставляти актуальний, правильний гендер. Наприклад, якщо ваш колега робить камінгаут як трансчоловік, не варто називати його жінкою, трансжінкою чи в будь-який інший небажаний спосіб.
За таким же принципом варто спілкуватися завжди. Не потрібно робити недоречних відсилок до минулого людини чи подавати її ідентичність як вибір, експеримент чи щось несерйозне. Людина не вирішує стати трансгендерною – вона є такою, але може вирішити зробити камінгаут, щоб розповісти про це публічно.
Оцінювання за зовнішністю
«Ти не маєш вигляду, як жінка / чоловік»
Ми справді звикли ідентифікувати людей за зовнішністю: бачачи когось незнайомого, здебільшого люди майже моментально визначають, хто перед ними – чоловік чи жінка. Та часто перше враження буває оманливим, і люди довкола незавжди відповідають стереотипним уявленням про той чи той гендер. Адже представники / представниці різних ідентичностей можуть мати різну форму тіла, по-різному вдягатися чи стригтися. Помилятися й вибачатися за це не страшно й не соромно, але критикувати людину за невідповідність гендерним стереотипам і висловлювати припущення щодо «підхожої» зовнішності для того чи того гендеру не коректно.
Надавання надвеликого значення геніталіям
«Ким ти народився/лася?»
Запитувати в співрозмовника чи співрозмовниці, ким людина є «насправді» та з якими біологічними ознаками народилася, може бути некоректно й грубо.
Варто пам’ятати, що людина самостійно визначає свою гендерну ідентичність, яка не залежить від вроджених біологічних ознак, а є соціальним конструктом. Звісно, можна провести хірургічну корекцію статі й пройти гормональну терапію, проте навіть без цих дій або в процесі їх виконання людина однаково належить до своєї гендерної ідентичності.
Щоб увічливо спитати персону про її ідентичність, попросіть вказати займенники, якими вона послуговується. Цього цілком достатньо для базового спілкування.
Недоречні ярлики
«повноцінний / неповноцінний трансгендер», «повний перехід»
Якщо в цьому немає конкретної медичної потреби, не варто вдаватися до надміру специфічних уточнень щодо трансгендерного переходу людини, тим паче послуговуючись вигаданою термінологією. Адже ми переважно не спілкуємося з цисгендерними людьми про їхню медичну історію й не запитуємо в них про співвідношення їхніх статевих гормонів.
Часом недоречні терміни можуть висвітлювати хибну думку, за якою транслюди є буцімто неповноцінними, якщо не здійснили «повного переходу», не проходять корекцію гормонами чи не зробили жодних хірургічних операцій. Насправді ж кожна трансперсона є повноцінною й валідною. До того ж досвід транспереходу в кожної людини є різним, тож не варто ділити інших за цим досвідом чи за його відсутністю.
Свідомий деднеймінг і місгендеринг
«Яке твоє справжнє ім’я?», «Для мене ти однаково жінка / чоловік»
Якщо ви знаєте, що перед вами трансгендерна персона, яка вживає певні займенники й просить звертатися до неї певним іменем, ввічливою практикою буде називати її саме так. Якщо ж ви свідомо продовжуєте користуватися не тими займенниками, систематично називати людину іншим гендером й іменем, ви вдаєтеся до деднеймінгу, що є трансфобною практикою. Звісно, спершу звертатися до старого друга чи родича за новим іменем може бути незвично. Але варто розуміти, що звертатися до персони відповідно до її гендеру – це ознака поваги до чужої ідентичності. Якщо ж є сумніви щодо імені чи займенників, краще перепитати.
Слюр й застарілі терміни
«трансуха», «трап», «гермафродит»
Слюр – це лайливі слова, які дискримінують певну групу людей. Трансфобні слюри також існують, вони є недоречними й образливими. Їх не варто використовувати, якщо маєте на меті ввічливе спілкування зі взаємною повагою.
Деякі слова є відверто образливими (як-от «трап») й у своєму походженні містять ненависть і зверхнє ставлення щодо трансгендерних людей. З іншого боку, є й просто некоректні слова, які виражають застарілі уявлення. Наприклад, слово «гермафродит» може не містити відвертої зневаги, проте воно є вже неактуальним медично-міфологічним терміном із минулого. Так само застарілими словами є «транссексуал» і «трансвестит». Якщо вже потрібно наголосити на гендерній ідентичності когось, коректно говорити «трансгендерна людина» або «транслюдина».
Коментарі
Підписатись