Життя«Десь я М, а десь – XL». Як розмір одягу втратив своє значення?

Україна – особливості сітки та брак розмірів

Українські бренди часто критикують за те, що їхня сітка включає винятково розміри S–XL, кількість стильних брендів, які відшивають плюс-сайз, досить обмежена. Ситуацію не покращує те, що одяг також іноді маломірить, у порівнянні із закордонними брендами.

Наприклад, коли бренд AMOSLOOK почав показувати свої речі на жінках різного віку та статури, то одну з моделей представили як ту, яка має розмір XXL. Користувачки зауважили, що це завеликий розмір: «Ви що, продаєте речі на дітей, якщо той розмір XXL?» Бренд закрив коментарі, а в наступних відео почав писати, що модель має розмір XL. Щоби продемонструвати більші розміри, найняли іншу людину.

Схожа ситуація сталася з брендом Sho Gooska, який має одну з найширших розмірних сіток на українському ринку. Користувачі вважають, що, наприклад, модель 7XL має бути набагато більшою, і в американському масмаркеті ця річ була б максимум 2XL. Їх часто порівнюють із брендом Jessakae, які дійсно показують людей із більшими параметрами.

Засновниця бренда Ірина Стороняк пояснила, що вони користуються своєю розмірною сіткою, а не американською, і що в них між розмірами – 4 см. Проте пізніше бренд таки вирішив замінити сітку, щоб не засмучувати покупців кількістю «іксів».

Азія – один розмір для всіх

В Україні також є бренди, які закуповують товар в Азії, здебільшого з Китаю. Там розмірна сітка набагато менша, аніж на європейському й американському ринках. Наприклад, в американській сітці Nike різниця між розмірами – 6–7 см, в азійській – 3 см. Хоча XXS навіть більший, ніж американський, ситуація змінюється, починаючи з розміру S, тому азійська XL дорівнюватиме американській M-L. 

Через таку сітку одяг може сідати дещо краще, адже 6–7 см – це доволі великий стрибок. Менші розміри також частково відповідають тому, що, наприклад, люди з Китаю або В’єтнаму дещо нижчі, аніж у Канаді, нордичних країнах або Східній Європі, а тому потребують менших розмірів.

Водночас така різниця в сітках може мати зв’язок зі стандартами краси. Рівень незадоволення своїм тілом у Південній Кореї набагато вищий, ніж на заході або навіть у Китаї, тому що там стрункість досі вважається найбільшою окрасою жінки. Особливу увагу ващі приділяють, зокрема, у Сінгапурі, Індонезії, В’єтнамі тощо.

Більшість магазинів продають одяг винятково в розмірі S, бо він начебто має підходити всім. Знайти щось більше досить важко, тому що розміри, більші за M, уже вважаються плюс-сайз. Окремі магазини є джерелом сорому для багатьох, адже вони часто носять фетфобні назви – наприклад, «Fatty Fat Girl», «Love Calories», «Moo moo».

США – інфляція розмірів

У США є повністю протилежний тренд – vanity sizing, або ж «марнославна розмірна сітка». Маркетологи зрозуміли, що жінки переживають за свої об’єми та мають кращий настрій, якщо одягають речі меншого розміру, адже думають, що вони схудли або принаймні не набрали вагу. У такі моменти вони більш схильні до купівель.

Відповідно, американські бренди змінили розмірну сітку так, що ті, хто в 1958 році мали розмір 12 (приблизно L), у сучасному еквіваленті мають розмір 6 (тобто S). Якщо порівняти сучасні сітки, то американський розмір 4 відповідає 8-му британському розмірові.

Така інфляція розмірів особливо добре працює на тих, хто дорослішає – покупцям подобається думка, що вони носять той самий розмір, який вони носили, бувши підлітками. Хоча насправді відбувається так, що вони ростуть, розміри ростуть із ними через маркетингові кампанії – їхні підліткові та дорослі речі можуть мати однакову бирку, але розміри фактично різні.

Проте не всі бренди обирають vanity sizing, тому на американському ринку є абсолютно різні сітки. У людини в гардеробі можуть бути розміри від 4 до 10, і всі вони сідатимуть на неї однаково. Іноді трапляються абсурдні ситуації, коли джинси одного розміру одного бренда сидять взагалі по-різному.

Така різноманітність розмірів може мати досить негативні наслідки. Те, що мало допомогти людям покращити свою самооцінку, може, навпаки – змусити їх ненавидіти себе, хоча для цього немає причин. Наприклад, людина, яка хворіє на анорексію, може приміряти свій звичний розмір в іншого бренда, а він виявляється замалим – не тому, що людина набрала вагу, а тому, що в цього бренда просто інша розмірна сітка. Проте самій людині це може бути невідомо, тому вона може ще більше почати себе обмежувати в їжі.

Чи може існувати стандартизована розмірна сітка на всіх?

До індустріальної революції багатші шили одяг на замовлення, а бідніші – самі собі. Тоді не треба було підганяти тіло під якісь стандарти, а одяг шили так, щоби він добре сидів на конкретній людині.

Проте індустріальна революція зробила пошиття одягу набагато дешевшим, з’явилася потреба на якусь розмірну систему. США намагалися розробити стандартизовану розмірну сітку, яка б діяла по всій країні – для цього вони обміряли 15 000 жінок по всій країні. Проте ця ініціатива провалилася – як виявилося, немає стандартної американської жінки.

Тому ж ідея універсальних розмірів для всіх брендів провалиться й сьогодні: є занадто багато тіл різного розміру та форми. Це і про зріст, і про співвідношення між грудьми, животом і стегнами, і про вагу. Це особливо помітно під час купівлі штанів – вони можуть волочитися по землі або ж бути закороткими, хоча в інших місцях сідають ідеально. Хоча пісочний годинник і вважається ідеалом, досить часто джинси добре сідають на стегнах, але водночас вони завеликі в талії.

Найкраще, що можуть зробити покупці – це перестати вимірювати свою цінність і красу винятково за своїм розміром. Не тіло має намагатися влізти в одяг, а одяг має підійти тілу. До цього твердження нелегко призвичаїтися, зважаючи на те, як суспільство цінує цифри й те, що якісь із них є ідеальнішими за інші – зріст, вага, розмір ноги, ширина талії та стегон. Це не та невпевненість, яку ми вигадали собі самі, проте це одна з тих, яку можливо пропрацювати.

Водночас бренди також несуть відповідальність за те, як почуваються покупці під час шопінгу. Якщо їхній найбільший розмір – це маломірна L, то це більше про брак інклюзії, а не про те, що людині психологічно важко прийняти свій розмір. Розмірна сітка може бути різною, проте це не означає, що вона має закривати потреби лише невеликої частини людей, доки більшість почувається, наче вони якісь неправильні, а тому мусять ладнати з окремими просторами для таких, як вони.