Views Comments Previous Next Search Wonderzine

СитуаціяДиректорка заборонила учням приходити в ліцей, якщо не «приведуть себе в порядок». Що з цим не так

Директорка заборонила учням приходити в ліцей, якщо не «приведуть себе в порядок». Що з цим не так — Ситуація на Wonderzine

Одяг не може бути причиною позбавлення права дитини на освіту

Директорка ліцею в місті Соснівка на Львівщині розкритикувала одяг учнів 10 класу; зокрема, їй не сподобалися хустки, банти й «робочі» штани учениць. Вона сказала, що не пустить учнів до школи, якщо вони не «приведуть себе в порядок». Аудіозапис слів директорки опублікували в спільноті «Моє містечко Соснівка».

Розповідаємо про цю ситуацію, а також публікуємо історії жінок, яких шеймили викладачі в школі за зовнішній вигляд. Заразом пояснюємо, як регулюється це питання після скасування обов’язкової шкільної форми.

Раніше ми вже розповідали історії жінок, яких цькували вчителі, і що робити, якщо вас або вашу дитину в школі принижує викладач.

Ситуація

Більшість ремарок директорки ліцею щодо зовнішнього вигляду, які вона озвучила на аудіозаписі, стосувалися саме дівчат. На початку аудіо директорка дивується, чому, імовірно, дівчата в класі прийшли на навчання в штанах, адже «на вулиці тепло». «Понятно, дєвки, готуєтесь збирати малину і клубніку», – додала вона (у цитатах збережена лексика з аудіозапису – ред.) Далі директорка закликає «знайти нормальні брюки, а не робочі штани». Пізніше вона також повертається до того, що не можна ходити в школу в штанах з діркою.

Також директорка зробила ремарки до того, що дівчата наділи хустки. «Що за манера? Я у свої роки ще можу якусь шаль накинуть. А стояти платком зверху накритися, як баба 30 років. Дівчата, це не одяг». Крім цього, вона запитує, імовірно, одну з учениць: «А це бантик що, прикрашає тебе?»

Директорка погрожує не пустити учнів до школи, якщо ті не «приведуть себе в порядок»: «Просто покараю, якщо в такому вигляді як «тьоті-матьоті», «матрьохи», прийдете в школу».

Крім цього, вона робить ремарку до однієї з учениць про те, що в неї начебто целюліт, «отаке-от виросло».

У коментарях до допису багато користувачів почали захищати директорку. Зокрема, звучали аргументи, що шкільна форма – це прояв дисципліни, якої мають вчитися діти, і скарги, що діти одягаються в школу «як на дискотеку». Водночас деякі користувачі вказували на те, що дітям необхідно давати свободу вибору, як одягатися, а директорці треба більше дбати про навчання.

Орнелла Остапенко

співзасновниця видавництва Creative Women Publishing, артдиректорка, дизайнерка, власниця агенції Ornella Agency


 Якось в 11 класі я прийшла на урок української літератури з дредами. Учителька осудно на мене подивилася, почала лаяти, казати, що так на її уроки приходити не можна. Я ж сказала, що шкільними правилами не заборонено. Є лише рекомендація мати охайну зачіску й немає визначення, що таке охайна зачіска. Також на той час у мене вже були татуювання та пірсинг, що дратувало її й до того. У відповідь на моє зауваження вона взяла мене за дреди та пробувала вивести з класу. Попутно вирвавши гарний шмат волосся.

Після того я не ходила до неї на уроки кілька тижнів, поки не вирішила піти скаржитися директору. Паралельно вона на мене скаржилася, що я ігнорую її уроки. Зрештою, настав момент, коли мені треба було вже знімати дреди, і я почала знову ходити.

Відчуття було неймовірно неприємне. Зокрема фізично, бо мені вирвали волосся та порушили мої кордони. Відчувала себе дуже не захищено, особливо враховуючи, що я була готова до дискусій і знала шкільні правила. Мене підтримала класна керівниця та сам клас. На уроки до неї як слід і не ходила з того часу. Це не завадило мені отримати високі бали ЗНО.

Я рада, що ця ситуація зробила мене лише сильнішою. Я продовжувала стояти на своєму та не змінювала зовнішність під тиском. Добре знала правила, уміла захищатися. Це допомогло мені вже в активістській діяльності.

Яна Радченко

журналістка й активістка


 Я почала фарбуватися у 7–8 класі, найперша з одноліток. Мені дозволяла мама, бо вона в мене дуже демократична та йшла назустріч, аби підтримати мене. Разом із нею придбала олівець для очей, тіні, помаду та туш для вій. І почала підфарбовуватися. Одного разу намалювала стрілки на очах, і це викликало агресивну реакцію моєї класної керівниці. Мені кричали, що «стрілки фарбують тільки шльондри», а помадою я провокую хлопців на домагання.

Потім учителька повела мене до завуча з виховної роботи, і там мене змусили змити макіяж. Я просто розуміла, що якісну косметику не змиєш під холодною водою в шкільному туалеті, тому зібрала речі й пішла додому. Мені здається, у мене була психологічна травма після цього. Але я продовжувала яскраво фарбуватися. Мене водили до директорки, погрожували відрахувати, викликали маму. Керівництво школи дійшло висновку, що це мама подає мені приклад «агресивного повійського макіяжу». Це мене образило більше, аніж усе те, що вони говорили мені до цього.

Така поведінка вчителів демотивувала мене, я стала погано вчитися, потрапила до поганої компанії. З голови довго не виходили ці цькування, налаштовування проти мене однокласників та однокласниць. «Ти своїм макіяжем не лише заважаєш учитися іншим, а й собі», – казали мені. Але справа була зовсім не в мейкапі. Потім до мене «докопувалися» через довге розпущене волосся, джинси замість спідниці, сукню, яка не прикриває коліна. Але все змінилося зі вступом до університету, бо тут цінують знання, а не зовнішній вигляд.

Катерина Мещерякова

кореспондентка


У нас у школі була звичайна шкільна форма: піджаки, блузи, спідниці / штани. Білий верх, чорний низ. Ходити так щодня незручно. Тому я трошки експериментувала: носила замість блузки різнокольорові гольфи, а замість піджака – жилет. Ну й темні джинси інколи замість цих штанів. Виходило щось типу офіційного кежуалу.

Однак директорці школи не подобалося, коли учні відступають від правил. Вона взагалі була така дуже радянська, вихована в жорстокій дисципліні й усе це перекладала на учнів.

Якось я прийшла до школи в цьому своєму офіційному кежуалі. Ми з подругою стояли розмовляли біля підвіконня, вона теж була одягнена «лайтово». У якийсь момент до нас підходить директорка, замірює нас поглядом із голови до ніг і спокійно так, але твердо каже: «Дівчатка, що за зовнішній вигляд? У нас тут школа чи вар’єте?» Я аж вклякла. Чогось не думала, що наш зовнішній вигляд може комусь нагадати вар’єте.

Ну й про постійні зауваження щодо розпущеного волосся та косметики на обличчі теж мовчу. Умиватися не відправляли, але зауваження робили перед усім класом. Але це було не соромно, а швидше смішило: ну камон, як нафарбовані вії можуть упливати на оцінки з математики?

Світлана Крижанівська-Блінова

експертка з комунікацій, співзасновниця «Львівського медіафоруму» та «Львівського Опілля»


 Пам’ятаю, як ця історія сталася десь у 7–9 класі – саме в той період, коли для дитини важлива думка однокласників. Я навчалася в гімназії, де була обов’язкова форма: синій піджак, блакитна сорочка, краватка та спідниця. Звісно, щодня так ніхто не ходив, бо це було просто незручно. Усі одягали піджак і під нього щось комфортніше.

Якось я прийшла до школи у светрі й темній джинсовій спідниці. Моя завучка викликала мене до дошки та зробила зауваження перед усім класом про те, що я «бичо» вдягаюся, у мене немає смаку й узагалі мама мала мене навчити одягатися. Стиль цієї вчительки мені теж не подобався, але я поважала її вибір і ніколи не дозволила б собі сказати щось подібне. Мені було дуже соромно, я тоді хвилювалася, що про мене подумають однокласники.

Чи є правила щодо зовнішнього вигляду у школі

У 2019 році в Україні скасували указ про обов’язкову шкільну форму. До цього громадське об’єднання «Батьки SOS» зареєструвало петицію за його скасування. Тодішня міністерка освіти та науки Лілія Гриневич прокоментувала рішення й розповіла, що цей указ давно застарів, форму одягу у школі повинні визначати вчителі, учні, батьки разом, але головне, аби школярам було зручно.

«Одяг не може бути причиною позбавлення права дитини на освіту. За зовнішній вигляд дитини відповідають батьки. І будь-які запитання щодо цього треба ставити саме їм», – пояснила Гриневич.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов каже, що отримує звернення від учнів і батьків про те, що у школах дітей змушують носити шкільну форму. Проте така вимога є незаконною. «Жодним нормативним документом не передбачено обов’язкове носіння шкільної форми».

«Одяг для школи – це вільний вибір дитини та/або її батьків. Єдиними вимогами до такого одягу є охайність, зручність, відповідність сезону. Усе. Жодні вимоги щодо стилю, кольору чи інших атрибутів шкільного одягу неприпустимі та незаконні», – пояснює Горбачов.

Також у Конвенції ООН про права дитини йдеться про повагу до права дитини на збереження індивідуальності. Якщо дитину протизаконно позбавляють частини або всіх елементів індивідуальності, держави-учасниці конвенції забезпечують їй необхідні допомогу й захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

«Деякі керівники закладів освіти й досі переконані, що обов’язкова шкільна форма в їхньому закладі має бути, бо нібито «виховує в учнях дисциплінованість, охайність і дає змогу дітям із малозабезпечених сімей почуватися рівними з іншими дітьми». Тому в статутах деяких закладів освіти внесена норма щодо обов’язкового носіння шкільної форми та/або розроблене окреме положення про обов’язкову шкільну форму. Ані статут, ані положення про шкільну форму не мають вищої сили, ніж закон», – наголосив освітній омбудсмен.

Якщо учням забороняють відвідувати школу через те, що вони не носять шкільну форму, Горбачов радить подавати скарги щодо порушення прав дітей на освіту, звертатися до місцевого управління освіти та правоохоронних органів.

Роман Бондаренко

юрист ГО «Батьки SOS»


Чи має право школа регулювати зовнішній вигляд учнів? Чи долучаються до обговорення щодо цих правил учні та їхні батьки?

Зовнішній вигляд учнів – це особиста справа дітей і батьків, їхній вільний вибір. Будь-які спроби школи регулювати зовнішній вигляд учнів – порушення права дитини на індивідуальність, права на повагу людської гідності дитини, що зрештою призводить до дискримінації, а інколи й порушує право дітей на освіту.

Так само, будь-які спроби одних батьків нав’язати іншим батькам і дітям власне бачення зовнішнього вигляду є також втручанням у приватне життя. Тобто якісь сторонні люди, які не мають на те жодних повноважень, вирішують, який одяг мають купувати батьки для власних дітей.

Які б рішення щодо зовнішнього вигляду учнів не ухвалювали школа чи батьківське самоврядування, вони не є обов’язковими до виконання, жодних законних санкцій за невиконання таких рішень не може бути.

Як діяти, якщо викладачі мають вимоги до вигляду дитини й погрожують не допустити до занять у разі їхнього невиконання?

«Повна загальна середня освіта є обов’язковою» – визначено у статті 53 Конституції України. У статті 8 Конвенції ООН «Про права дитини» зазначено: «Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності».

Погрози чи недопуск дітей до занять через «не такий» одяг чи зачіску є порушенням конституційного права дітей на освіту. Якщо дитину не допускають до занять, дітям треба відразу телефонувати батькам, які повинні викликати до школи поліцію. Нехай адміністрація школи надає пояснення, чому відбувається така дискримінація та порушення права на освіту.

Як діяти, якщо викладачі публічно критикують чи роблять зауваження дитині щодо зовнішнього вигляду?

Жодна публічна критика зовнішності дитини неприпустима. Якщо є якісь питання щодо одягу, зачіски дитини, школі слід вирішувати такі питання індивідуально з батьками у приватній бесіді, без розголосу. Батьки, своєю чергою, якщо буде така необхідність, вирішать це питання з власною дитиною.

Наказом Міністерства освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» чітко передбачено, що «недоцільні вимоги до зовнішнього вигляду дитини (зачіски, форми) і застосуванні дій щодо його покращання – підстригання власноруч, зняття прикрас, відбір мобільних телефонів тощо» є жорстоким поводженням.

Відповідальність працівників школи за жорстоке поводження – догана, звільнення. Крім цього, психологічне чи фізичне насильство, яке полягає у примусі до носіння певного одягу, є булінгом, оскільки внаслідок такого насильства може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю дитини.

У разі недоцільних вимог щодо зовнішнього вигляду дитини, батькам необхідно відразу звернутися до директора школи з письмовою скаргою на жорстоке поводження. Якщо такі вимоги супроводжуються психологічним чи фізичним насильством, потрібно подати директору та до поліції письмову заяву про те, що дії вчителя / однокласника / батьків однокласника містять ознаки адміністративного правопорушення – булінгу.

Також варто зауважити, якщо щодо дитини або вчителя вчиняються протиправні дії, знімати їх, щоби зафіксувати, не заборонено, оскільки це здійснюється з метою захисту прав людини.

Текст:

Софія Пилипюк

редакторка Wonderzine Україна

Фото:

rawpixel, (1, 2, 3, 4) Facebook 

Розповісти друзям
0 коментарівпоскаржитись

Коментарі

Підписатись
Коментрарі завантажуються
щоб можна було лишати коментрі.
Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.